Автор – Фельцан Іван Юрійович

Керівник Центру досліджень адвокатури і права НААУ виступила одним із наукових консультантів цього дослідження.

Висновки (вибране):

1. У вітчизняній історико-правовій науці дисертація є першим спеціальним комплексним дослідженням традиції адвокатури на території Закарпаття та її впливу на зародження й розвиток в даному західноукраїнському регіоні у ХІХ – першій половині ХХ ст. самостійного, повноправного правозахисного інституту національної української адвокатури з чіткою структурою, визначеною компетенцією і автономією адвокатури щодо судових та правоохоронних органів.
   
2. Під політико-правовим впливом Київської Русі та Галицько-Волинського князівства на території Закарпаття у кінці X – на початку XI ст. відбувалось зародження прообразу адвокатури у формі судового представництва, що здійснювалося родичами, друзями тощо, а також на даний процес впливало входження окремих територій краю у сферу політичного впливу Галицько-Волинського князівства (від 1278–1279 рр. і до початку 1320- их рр.). Що ж до започаткування в краї у ХV ст., як і завершення формування на початку ХІХ ст. професійної адвокатури, то ці процеси пов’язані з угорською правовою традицією, яка стала переважати у ході втягнення території Закарпаття в орбіту правового впливу Угорського королівства, що розпочалося з середини ХІ ст. Тоді у середньовічному угорському праві найближчою до адвокатської діяльності була представницька функція прокуратора (прокатора). У ХV ст. в Угорщині (і на території Закарпаття) для даного представника заступництво стало професією. Про це свідчить те, що прокуратор (прокатор) приймав присягу, за свою діяльність ніс відповідальність, а його послуги стали оплатними, тобто йдеться фактично про адвоката у сучасному його розумінні. Відтак, на Закарпатті, зародження професійної адвокатури відбулося навіть трохи скоріше, ніж на інших сучасних історичних землях України, щонайменше на землях Волині, Київщини і Східного Поділля. Надалі в Угорщині (і в Закарпатті) тільки на початок ХІХ ст. у цілому завершено процес становлення професійної адвокатури при судовому відомстві.
3. На території Закарпаття в складі Угорщини (в ХІХ ст.) передумови для оформлення професійної адвокатури в самостійний правовий інститут мали комплексний характер. Зокрема, вони були пов’язані не тільки з правовими реформами (запровадження юридичної рівності громадян; внесення правової визначеності в порядок організації і діяльності адвокатури тощо), які необхідного рівня реалізації досягли після створення в 1867 р. Австро-Угорщини, але і з розвитком ідеї адвокатського самоврядування всередині адвокатури. Важливим документом, що визначав порядок організації та діяльності адвокатури в Угорщині (і в Закарпатті) став імператорський патент від 24.07.1852 р. №170/1852 «Про адвокатський порядок для Угорщини, Хорватії, Славонії, Банату Темешського та Воєводства Сербського, за винятком кордону військового», який на території краю в складі Угорщини мав статус першого комплексного нормативно-правового акту з питань функціонування адвокатури. Саме цей документ містив норми щодо створення в Угорщині (і в Закарпатті) комітетів адвокатів, аналогічно до палат адвокатів за нормами Тимчасового адвокатського порядку від 1849 р. для Австрії, але на території Закарпаття вказані положення не отримали практичної реалізації. Є підстави припустити, що така ситуація виникла через те, що тоді і сама кількість адвокатів в Закарпатті була ще незначною.
4. Після реформи адвокатури в Угорщині (і в Закарпатті) згідно з угорським законом від 04.12.1874 р. №34 «Про адвокатуру» на території краю в складі Австро-Угорщини проходило становлення адвокатури як самостійного правового інституту з чіткою структурою, визначеною компетенцією і автономією щодо судових та правоохоронних органів. Тоді була створена і перша палата адвокатів на території Закарпаття, яка у 1875 р. розпочала діяльність в м. Мараморош-Сигот (сучасна територія Румунії), де діяла до 1919 р. Що ж до практичних аспектів діяльності адвокатури краю, то через політику мадяризації, яка сама стала джерелом порушення та неможливості реалізації захисту прав національних меншин у сфері національної рівноправності, у період Австро-Угорщини (до 1918 р.) адвокатура Закарпаття не змогла стати повноправним правозахисним інститутом.
5. У кінці існування першої Чехословацької Республіки (1938 р.) адвокатура Підкарпатської Русі не тільки повністю увібрала в себе правові традиції попереднього австро-угорського періоду, але і здійснила крок до здобуття статусу повноправного правозахисного інституту, чому сприяв державний режим у Чехословаччині, що характеризувався як один з найбільш демократичних у міжвоєнний період у країнах Центрально-Східної Європи. Все це зробило можливим закладення основ національної української адвокатури в даному західноукраїнському регіоні в чехословацький період історії краю. Відтак традиції сучасної національної української адвокатури мають бути пов’язані не тільки з «ерою адвокатів» в Галичині у складі Австро-Угорщини у період кінця ХІХ –початку ХХ ст., але і з періодом адвокатури Підкарпатської Русі за першої Чехословацької Республіки (до 1938р.). При всьому цьому слід мати на увазі, що незавершеність реформи адвокатури в Чехословаччині мала негативні наслідки для системи адвокатського самоврядування в краї протягом усього періоду існування Підкарпатської Русі.
6. Історичний період Карпатської України (1938–1939 рр.) слід сприймати не тільки через призму державно-правових змагань Закарпаття, але і як складову частину регіональної історії адвокатури Закарпаття, коли протягом короткого періоду часу в надзвичайно складних політичних умовах закладались основи адвокатури Карпатської України. Щодо періоду окупації краю Угорщиною в 1939–1944 рр., то тоді адвокатура балансувала на взаємовиключних гранях її сприйняття державою. Зокрема, на увагу в умовах Другої світової війни заслуговує політика Угорщини щодо формування у всіх учасників правозастосовного процесу поваги до законодавчих приписів, але поряд з цим адвокатура відчувала посилений контроль з боку держави, що не сприяло її розвитку як повноправного правозахисного інституту.
7. Хоча генезис правових основ формування адвокатури Закарпатської України (кінець 1944 р. – початок 1946 р.) відбувався з явною орієнтацією на радянську правову модель організації даного правового інституту, але адвокатура краю в цей період – продовження еволюційного розвитку адвокатури Закарпаття. Тоді ключові питання радянської етатичної моделі адвокатури ще не були реалізовані в Закарпатті.
8. У період радянізації адвокатури Закарпатської області в складі УРСР (1946–1950 рр.) здійснено уніфікацію практики діяльності закарпатської адвокатури з аналогічною практикою та стандартами її діяльності в СРСР, які зосереджувались на впровадженні стандартів етатичної концепції здійснення адвокатської діяльності, де окрім діяльності з надання юридичних послуг, адвокати краю стали брати участь в реалізації пропагандистсько-виховного впливу на населення; у становленні соціалістичної законності та правопорядку; мали здійснювати служіння радянському суспільству, а не клієнту. Також слід акцентувати увагу на тому, що довготривалість організаційного періоду в ході радянізації адвокатури Закарпаття не відповідала рівню розбудови тамтешньої колегії адвокатів. Зокрема, хоч перше засідання Організаційного бюро відбулось ще 06.02.1945 р., а його пропозиції провести 29.06.1946 р. перші загальні збори народних адвокатів були обґрунтованими, але організаційний період закінчився тільки 15.02.1948 р.
9. З урахуванням всього вищезазначеного пропонується наступна періодизація історії адвокатури на території Закарпаття:

1) перший етап характеризується формуванням прообразу адвокатури в кінці X – на початку XI ст.; зародженням професійної адвокатури у ХV ст.; завершенням формування інституту професійної адвокатури при судовому відомстві на початку ХІХ ст.; формуванням передумов для розвитку адвокатури як самостійного правового інституту в ХІХ ст., що особливо активно проходило в Угорщині (і Закарпатті) після створення в 1867 р. Австро-Угорщини;

2) другий етап пов’язаний із розвитком адвокатури краю як самостійного правового інституту, що інституційно стало можливим після реформи адвокатури в Угорщині у 1874 р.; з набуттям адвокатурою Підкарпатської Русі (1919–1939 рр.) в період першої Чехословацької Республіки (до 1938 р.) рис повноправного правозахисного інституту; із закладенням основ національної української адвокатури в даному західноукраїнському регіоні в період першої Чехословацької Республіки; з формуванням адвокатури Карпатської України (1938–1939 рр.) та її розвитком у складі Угорщини (1939–1944 рр.);

3) третій етап пов’язаний із формуванням адвокатури Закарпатської України (кінець 1944 р. – початок 1946 р.), що в багатьох аспектах стало підґрунтям для подальшої радянізації колегії адвокатів Закарпатської області в складі УРСР у період 1946–1950 рр.

Повний текст роботи:

https://ukd.edu.ua/sites/default/files/2021-04/дисертація_Фельцан_prot1.pdf

У Навчально-науковому інституті права, психології та інноваційної освіти Національного університету
«Львівська політехніка» урочисто відкрили навчальну аудиторію «Історія адвокатури України».
Проєкт, реалізований в рамках меморандуму про співпрацю інституту та Національної асоціації адвокатів України, стане унікальним освітнім простором для студентів. Ініціаторами виступили голова Ради адвокатів Львівської області Уляна Ковна, керівниця Центру досліджень історії адвокатури і права НААУ Ірина Василик та завідувачка кафедри адміністративного та інформаційного права інституту Марія Бліхар.

На важливості ініціативи для підготовки майбутніх юристів наголосив директор інституту, заслужений юрист України Володимир Ортинський. Він висловив переконання, що аудиторія стане осередком правової культури та освіти для студентів, які прагнуть глибше зануритися в історію адвокатури та її роль у становленні правової системи України.

Павло Гай-Нижник, доктор історичних наук, провідний науковий співробітник Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, учасник Всеукраїнського
Проєкту «Історія адвокатури України» Центру досліджень адвокатури і права НААУ.

Павло Гай-Нижник, доктор історичних наук, провідний науковий співробітник Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, учасник всеукраїнського
Проєкту «Історія адвокатури України» Центру досліджень адвокатури і права НААУ

Шлях в адвокатурі був цікавим та непростим у всі часи. Змінювалася специфіка справ, законодавство, соціально-політичні, культурні умови… Але незмінною залишалася ідея, якою від зародження адвокатської професії керувалися адвокати: верховенство права, дотримання прав і свобод громадян.
У цій статті розповідаємо про фахівців юридичної сфери, які працювали на землях Запорізького краю протягом останніх ста років, зробивши помітний внесок у розвиток адвокатської справи.

Юристи з кінця XIX ст. стали однією з найактивніших професійних груп української інтелектуальної еліти в суспільно-політичному житті як Галичини загалом, так і окремих міст і містечок зокрема. Вони були не лише правовими захисниками національних інтересів українського народу, а й активними політичними та культурними діячами, фундаторами багатьох громадських організацій.

Сьогодні Державний архів Львівської області є одним із найбільших сховищ писемної джерельної бази в Україні та в Європі. Архів зберігає документи державних та громадсько-політичних установ, організацій, підприємств і спілок, що функціонували на Львівщині в періоди Австро-Угорської монархії (1784 — 1918 рр.), Польської республіки міжвоєнної доби (1918 — 1939 рр.), Української РСР (1939 — 1941, 1944 — 1991 рр.), німецької окупації (1941 — 1944 рр.) під час Другої світової війни, а також періоду Незалежної України з 1991 року. Усього понад 2,6 мільйона справ.

Василь Ільницький, доктор історичних наук, професор

Громадсько-політична діяльність адвоката, доктора права Володимира Ільницького у 20 – 30-х роках ХХ століття на Дрогобиччині — це приклад служіння своєму народові. Підтримуючи в найтяжчий час визвольні прагнення українців, він не боявся ані втрат, ані навіть самої смерті.

Львові в УКУ презентовано книгу учасниці проєкту «Історія адвокатури України» Центру досліджень адвокатури і права НААУ Світлани Потапенко «Замість себе вірю в суді бути…»: Адвокати Слобожанщини у XVIII ст.».

Видання було підготовлене та видане за підтримки HAAУ.

Презентація відбулася у рамках історико-антропо-логічного семінару кафедри історії УКУ за участю професора Тетяни Гошко, яка модерувала захід, та доктора Володимира Склокіна, який виступив дискутантом.

У Львові в УКУ презентовано книгу учасниці проєкту «Історія адвокатури України» Центру досліджень адвокатури і права НААУ Світлани Потапенко «Замість себе вірю в суді бути…»: Адвокати Слобожанщини y XVIII ст.».

Видання було підготовлене та видане за підтримки НААУ.

Презентація відбулася у рамках історико-антропологічного семінару кафедри історії УКУ за участю професора Тетяни Гошко, яка модерувала захід, та доктора Володимира Склокіна, який виступив дискутантом.

До Дня адвокатури, який відзначається щороку 19 грудня, в Будинку Ради адвокатів Запорізької області було відкрито Музей адвокатури Запорізької області.

Про це повідомила керівник Центру досліджень адвокатури і права НААУ Ірина Василик.
У відкритті музею взяли участь в. о. голови Ради адвокатів регіону Максим Семенов, голова КДКА Вадим Кравцов, а також адвокати Запорізької області.

Музей охоплює період історії запорізької адвокатури, починаючи з кінця ХІХ ст. Матеріали містять інформацію про перших присяжних повірених регіону, про правників, які працювали в 1930-х, про репресованих адвокатів, тих колег, хто брав участь у Другій світовій війні, а також про адвокатів, які сьогодні віддали життя, захищаючи Україну. Відображена і волонтерська діяльність Ради адвокатів.

Українська адвокатура як професійна спільнота має глибоке історичне коріння, давню самоврядну традицію та славетних представників, які чинили вагомий вплив на суспільно-політичні процеси в історії України. Сучасникам важливо знати внесок адвокатів у теорію і практику захисту прав людини, у формування засад української державності на гуманістичних і демократичних цінностях та у боротьбі за її існування.

Лонгин Михайлович Цегельський — особистість воістину непересічна і багатогранна, як з огляду на його місце в історії України, так і зважаючи на спектри, сфери і обшири його діяльності — державний і громадсько-політичний діяч, дипломат і адвокат, журналіст і публіцист, видавець і емігрант…

«Переповнене моє серце почуттям радости і тріумфу! Сьогодні положено найкращий камінець під будучину українського народу. Українська нація прилучилася до європейської культури, і це прилучення є найкращою запорукою, що Україна не загине».

Лонгин Цегельський
(6 жовтня 1918 р., Київ)

Центр досліджень адвокатури і права НААУ публікує продовження циклу статей до 150-річчя Івана Семанюка — українського адвоката, громадського діяча, письменника-новеліста, знаного як Марко Черемшина. Ця наукова розвідка присвячена адвокатській карʼєрі діяча. У статті наведено оцінки професійних навичок і знань його близькими, товаришами, знайомими та зʼясовано, що саме адвокатська професія була основним родом діяльності, засобом матеріального забезпечення родини, способом надання допомоги та захисту прав українського селянства. Таким чином, цикл наукових статей про ювіляра розкриває адвоката Івана Семанюка як представника когорти діячів, котрі своєю професійною, громадською, творчою діяльністю формували фундамент національного самовизначення українців у ті часи.

Центр досліджень адвокатури і права НААУ публікує продовження циклу статей до 150-річчя Івана Семанюка — українського адвоката, громадського діяча, письменника-новеліста, знаного як Марко Черемшина’. Ця наукова розвідка присвячена адвокатській карʼєрі діяча. У статті наведено оцінки професійних навичок і знань його близькими, товаришами, знайомими та зʼясовано, що саме адвокатська професія була основним родом діяльності, засобом матеріального забезпечення родини, способом надання допомоги та захисту прав українського селянства. Таким чином, цикл наукових статей про ювіляра розкриває адвоката Івана Семанюка як представника когорти діячів, котрі своєю професійною, громадською, творчою діяльністю формували фундамент національного самовизначення українців у ті часи.

У 2024 році відзначаємо 150-річний ювілей українського адвоката Івана Семанюка, більш відомого за літературним псевдонімом Марко Черемшина. Центр досліджень адвокатури і права НААУ пропонує вашій увазі першу частину наукової розвідки, присвяченої видатному ювілярові, в якій ідеться про причини вибору правничого фаху, роки навчання на юридичному факультеті Віденського університету, участь у громадському житті та початок професійної адвокатської діяльності Івана Семанюка.

21 червня 2024 року у Державному торговельно-економічному університеті за ініціативи проректора
ВША, керівника Центру досліджень адвокатури і права Ірини Василик та за підтримки НААУ відкрито кабі-нет-музей адвокатів-економістів.

Центр досліджень адвокатури і права вже більше десяти років співпрацює з науковими інституціями та вищими навчальними закладами України і зарубіж-жя. Одним із напрямків роботи Центру є відкриття кабінетів-музеїв історії адвокатури та іменних аудиторій адвокатів саме у вищих навчальних закладах
України. Кабінет-музей, присвячений адвокатам-еко-номістам, — це вже двадцять перший такий кабінет, відкритий в Україні, та перший у Києві.

Українські адвокати були палкими поціновувачами сценічного дійства та чимало сприяли розвиткові театрального мистецтва: надавали юридичну й матеріальну допомогу, писали та перекладали драматичні твори, дописували до часописів театральні рецензії, а часом, навіть, самі грали ролі.
Заснування у березні 1864 року у Львові при товаристві «Руська бесіда» першого професійного галицько-укра-їнського театру спричинило неабияке зацікавлення місцевої української інтелігенції розвитком театральної справи, а серед молоді викликало небувале піднесення й бажання власними творчими силами підтримати новонароджену українську драматичну сцену. На життєвих прикладах трьох відомих адвокатів висвітлюємо цю маловивчену сторінку історії української адвокатури в персоналіях.

Ідеолог державної самостійності України, творець українського війська Микола Міхновський за професією був адвокатом. На початку ХХ століття він успішно вів адвокатську діяльність у Харкові. Адвокатське бюро Міхновського мало чимало клієнтів і це забезпечувало йому популярність як політика і громадського діяча.

Центр досліджень адвокатури і права НААУ продовжує проводити наукові дослідження і популяризує історію української адвокатури та збереження її історичної памʼяті. Провідним напрямком у роботі Центру залишається вивчення регіональної історії адвокату-ри, адже діяльність адвокатської корпорації протягом історичних періодів чітко залежала від політичного статусу українських земель.
Важливо і надзвичайно приємно відзначити, що ініціативу дослідження локальної історії адвокатури підтримали і продовжують розвивати у тісній співпраці з Центром досліджень адвокатури і права НААУ регіональні Ради адвокатів.

До початку Другої Світової війни у Львові активно розвивався юридичний освітній напрямок, зокрема, особливо затребуваною була фахова адвокатура. У звʼязку з цим виникла потреба у створенні товариства, яке б допомагало пройти нелегкий шлях до професійної адвокатури. Адже згідно із Законом про устрій адвокатури Польської Республіки, для ведення адвокатської діяльності було затверджено низку умов, серед яких обовʼязкове проходження стажування у загальних або військових судах.

У рамках меморандумів про співпрацю між Національною асоціацією адвокатів України та провідними вищими навчальними закладами країни Центр досліджень адвокатури і права НААУ продовжує просвітницьку роботу для студентів та професорсько-викладацького складу у формі відкритих лекцій, співорганізації наукових конференцій, підготовки матеріалів щодо відкриття нових навчальних аудиторій, присвячених життю і діяльності провідних адвокатів, таким чином стверджуючи повагу до професії адвоката і укріплюючи імідж адвокатури як правового інституту.

Поступово повертаються із забуття важливі постаті української інтелігенції, яких свідомо намагалася приректи на небуття радянська тоталітарна система. Одним із таких відроджених імен є Олександр Надрага (1885—1962) — адвокат, доктор права, доцент Львівського університету і надзвичайний професор Богословської академії, автор цікавих спогадів про Львів і львівські звичаї й традиції. Про адвоката О. Надрагу можна сказа-ти, що він також був активним, або, як висловлюються у церковних колах, — практикуючим християнином — греко-католиком. Олександр Надрага був відомою фігурою в церковних колах, як той, хто допомагав Церкві і духовенству в непростий міжвоєнний час, брав активну участь в церковному житті як організатор різних акцій і учасник різних товариств. За тісну співпрацю з греко-католицькою церквою і духовенством Олександр Надрага потрапив під пильний нагляд радянських органів держбезпеки, був репресований і депортований у Сибір.

6 лютого 2024 року в Запоріжжі урочисто відкрито Кабінет-музей історії адвокатури Запорізької області.
Це вже двадцятий музей адвокатури в Україні, відкритий за сприяння НААУ, і перший — у прифронтовому місті. Приміщення для Кабінету-музею надано юридичним факультетом НУ «Запорізька політехніка». Ініціаторами та рушіями такої важливої справи для збереження історичної памʼяті адвокатури Запоріжжя стали адвокати Дмитро Майстро та Вадим Лаврівський. Велику допомогу і сприяння у відкритті Кабінету-музею надала Рада адвокатів Запорізької області та Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Запорізької області, а також юридична компанія «Майстро і Беженар».

Під час роботи круглого столу «Адвокатура Запоріжжя: історія та сучасність» було презентовано і низку доповідей щодо сучасних проблем, однією з яких є впровадження медіації в адвокатській діяльності.
Широкомасштабне російське вторгнення ускладнило вирішення будь-яких спорів в Україні, і сфера вирішення трудових спорів винятком не стала. Судова система України зіткнулася з низкою безпрецедентних викликів. Станом на 10 січня 2024 року вісімдесят судів не функціонують через тимчасову окупацію чи близькість до лінії фронту. Крім того, внаслідок активних бойових дій різних пошкоджень, за даними Державної судової адміністрації України, зазнали 113 судових установ. Загострилася й проблема кадрової нестачі суддівського корпусу. Як наслідок, суди перевантажені справами, строки їх розгляду здебільшого перевищують розумні й бажані очікування. Попри кадрові обмеження, нестачу фінансових ресурсів та непрості безпекові умови роботи, суди намагаються підтримувати високі стандарти правосуддя. Але категорія трудових спорів ніколи легкою не була. Ці справи можуть розглядатися довго. Для ефективного вирішення трудового спору можна застосовувати медіацію як альтернативний процес врегулювання.

Національна асоціація адвокатів України розвиває свою місію, спираючись на тривалу традицію створення та діяльності адвокатського самоврядування на українських землях. Виникнення інститутів захисту і представництва на території українських земель варто розпочинати досліджувати з періоду Київської Русі. Звісно, ці інститути перебували на стадії формування і кристалізації. Вони трансформувалися від озброєних натовпів родичів чи прихильників однієї із сторін у суді до практики, унормованої правовими документами’.

Життєві шляхи і професійні здобутки адвокатів, які працювали в Олександрівську (сучасне Запоріжжя) на межі XIX і ХХ століть, тісно повʼязані з процесами політичної і соціальної модернізації того часу. Протягом лише двох десятиліть у невеликому повітовому місті відбулася швидка урбанізація: утричі зросла кількість населен-ня, розвинулася промисловість, бізнес, інфраструктура, громадські інституції.
Місцева адвокатура стала провідником для громадян і міських інституцій у нових сферах взаємодії закону, ринку і громади.

Сучасна адвокатура України — спадкоємиця історичних традицій адвокатури, яка формувалася і розвивалася на українських землях під впливом литовсько-руського, польського, імперських австрійського та російського законодавства. Кожен регіон України здобув власний досвід розвитку адвокатської професії та імена славетних адвокатів, які увійшли до скарбниці історичної памʼяті української адвокатури.

У 2023 році відзначаємо 150-річчя з дня народження адвоката Сидора Голубовича — премʼєр-міністра та міністра фінансів Західно-Української Народної Республіки (далі — ЗУНР). З його імʼям як адвоката повʼязані гучні судові процеси про вбивство галицького намісника та справа проти студентів. Голубович-політик і державний діяч стояв біля витоків Соборності українських земель та здійснив вагомі кроки у розбудові західноукраїнської державності 105 років тому.

У 2023 році відзначаємо столітній ювілей найпотужнішого професійного адвокатського товариства початку минулого століття — Союзу Українських Адвокатів (СУА). У 1939 році членами СУА було близько 366 адвокатів і 300 кандидатів (стажистів) адвокатури. Організація поширювала свою діяльність на всю територію сучасної Львівської, Івано-Франківської й Тернопільської областей, а також на території всієї Польської держави і мала делеґатури (відділення) у містах, де працювали окружні суди.

Помітне місце у громадському житті міста Станиславова (сучасна назва Івано-Франківськ) першої половини ХХ століття належить українському адвокатові Юлію Олесницькому (1878 —1941). Його професійна та суспільна діяльність тісно повʼязані із містом, в якому народився, навчався, відбувся як висококласний правник та активний суспільний діяч. Він по праву вважався одним із чільних представників української патріотичної інтелігенції міжвоєнної доби, яка віддавала чимало власних сил і коштів на розвиток національної справи. Нинішній воєнний стан не дав можливості публічно відзначити 145-ту річницю від народження адвоката, тож цей допис буде даниною шани українському фахівцю.

Національна асоціація адвокатів України розвиває свою місію, спираючись на тривалу традицію створення та діяльності адвокатського самоврядування на українських землях.
Досвід історичних попередників мотивує і надихає, дозволяє професійній адвокатській спільноті відчути укоріненість — міцну привʼязку до рідної землі, де ми були, є і будемо. Тому одним із важливих напрямків у діяльності НААУ стали наукові дослідження та популяризація історії української адвокатури та збереження її історичної памʼяті.

З цієї метою 6 квітня 2013 року шляхом відкритого голосування на засіданні РАУ був утворений Науково-методичний Центр досліджень адвокатури і права НААУ (далі — Центр). До мети і завдань такого спеціального підрозділу НААУ увійшли науково-дослідна, науково-педагогічна і методична діяльність, видавнича робота та культурно-мистецька сфера.

Продовжуємо серію публікацій, присвячених історії адвокатури Запорізької області. Сьогодні знайомимося із діяльністю адвокатів міста Мелітополя на початку ХХ століття. На жаль, вже півторарічна тимчасова окупація Мелітополя суттєво ускладнила пошук інформації про адвокатуру міста. Однак доступні джерела все-таки дають нам можливість зазирнути у залу суду минулого століття.

На Івано-Франківщині продовжують відроджувати історичну памʼять української адвокатури — у Музеї історії міста Коломиї відкрили оновлену експозицію про життя, фахову і громадську діяльність адвоката Олексу Коссака.

Адвокат Степан Баран належить до плеяди видатних українських діячів, які спрямували усі свої зусилля на громадсько-політичну ниву та заклали міцний підмурівок українській державності на початку XX століття. Розпочавши з участі у студентському русі, він проявив себе у найбільшій політичній партії Галичини та очолив міністерство земельних справ у добу ЗУНР. Активна адвокатська та громадська праця у міжвоєнний час забезпечила йому мандат депутата польського сейму усіх скликань, починаючи з 1928 року. Опинившись в еміграції, адвокат С. Баран став премʼєр-міністром українського уряду в екзилі.

У 2023 році виповнюється 90 років Голодомору в Україні. Степан Баран був гучним голосом про геноцид українців в УСРР. Завдяки його резонансній статті українці в Галичині дізналися про трагедію й організували допомогу голодуючим. Виступи парламентаря С. Барана з інформацією про Голодомор в сеймі ІІ Речі Посполитої змусили польську владу припинити депортацію з Польщі утікачів з радянської України.

У сучасних європейських містах значної популярності набули вуличні квести — захоплюючі інтелектуальні змагання, учасникам яких пропонується розвʼязати певне завдання чи знайти відповідь на питання, повʼязані з теперішнім життям чи історією міста. А уявімо собі, що ми вирішили провести імпровізований квест із запитанням на знання локальної історії на вулиці стародавнього галицького міста Коломиї. Для цього бажаючим взяти в ньому участь (коломийцям чи гостям міста) запропонували б спершу ознайомитися із витягами з біографій десяти містян, чиї кроки ще памʼятає стара коломийська бруківка.

Продовжуємо знайомити адвокатську спільноту з матеріалами наукового дослідження історика Валерія Філімоніхіна «Київська адвокатура на зламі епох: витоки, долі, репресії». Період 1920-х років став для української адвокатури початком входження у радянський період її існування. Деякий час ставлення більшовиків до неї було двозначним. З одного боку, адвокатуру вважали захисницею інтересів буржуазії, а з іншого, зважали на її внесок у боротьбу з царським режимом. Проте, зруйнувавши економічні та правові підвалини державності, більшовицький режим отримав потужного опонента — величезну масу адвокатів, яких позбавили будь-якої можливості здійснювати свою професійну діяльність, що означало для них втрату єдиного джерела існування.

Рада адвокатів Львівської області заснувала Комітет історії та культурної спадщини адвокатури Львівщини.

В. о. голови Ради адвокатів Львівської області Уляна Ковна обґрунтувала необхідність створення такої структури: «Адвокатура Львівщини має багатогранну історію. У кожному галицькому місті, як і у Львові, адвокати складали високоосвічений і активний прошарок суспільства, який завжди був на вістрі політичних подій, прогресу та модернізації. Адвокати керували громадським й економічним життям, підтримували освіту та науку, фондували мистецтво. Це наше коріння, яке дає нам сили, показує взірець і стимулює до вдосконалення. Тому у рамках культурної спадщини нами було розпочато музейну справу адвокатури Львівщини, оголошено збір артефактів для кімнати-музею, саме зараз працюємо над дизайном та оформленням. Маємо великі плани на майбутнє щодо організації та участі в роботі конференцій, семінарів, круглих столів, виставок. Закликаємо усіх бажаючих приєднатися до роботи Комітету».

Директор канцелярії Центральної Ради, Голова уряду Української Народної Республіки (УНР) в еміграції, міністр юстиції, двічі ректор Українського Вільного Університету, засновник Товариства українських правників у Києві та Музею визвольної боротьби у Празі адвокат Андрій Яковлів (1872 – 1955) належить до когорти видатних українських державних діячів XX століття. Його імʼя записане на скрижалях української правничої науки як історика права, автора численних праць з цивільного, звичаєвого, конституційного, торгового, процесуального, порівняльного, морського та річкового права.

Продовжуючи тему дослідження історії адвокатури Збаразького повіту в його історичній ретроспективі та після розгляду у попередній статті її зародження на переломі ХІХ — ХХ ст., необхідно простежити діяльність відомих правників краю у так званий міжвоєнний період. До їх числа, в першу чергу, потрібно зарахувати голову Повітової ради та голову Допомогового комітету періоду німецької окупації, доктора права і приватного адвоката Івана Кульчицького, який разом з іншим збаразьким адвокатом др. Володимиром Гамалем став фігурантом гучної справи «Польська Держава — проти збаразьких адвокатів» у 1936 – 1938 рр. Таке ж звинувачення отримав і інший адвокат Збаразького повіту з Нового Села, магістр права Іван Зварун, який на початку 30-х років ХХ ст. був секретарем товариства «Український Народній Дім у Збаражи». Професійній і громадсько-політичній діяльності саме цих адвокатів присвячена стаття.

Центр досліджень адвокатури і права НААУ продовжує знайомити адвокатську спільноту з історією київської адвокатури: її витоками, професійними здобутками, життєвими долями видатних адвокатів, а також репресіями, яких вона зазнала у міжвоєнну добу минулого століття. До вашої уваги друга стаття з циклу, що був розпочатий у Nº 11 (86) Вісника НААУ за 2022 рік. У центрі уваги — питання розвитку адвокатського самоврядування у Києві на початку ХХ століття, участь адвокатів у державотворчих процесах під час Української революції 1917 — 1921 років, роль оборонців в організації та розбудові Всеукраїнської Академії Наук.

Ґрунтовні дослідження з історії адвокатури невеличкого містечка на Тернопільщині, що отримало свою назву від місцевих князів Збаразьких, в спеціалізованій науковій літературі практично не проводились. Актуальність цієї теми зумовлена тим, що після створення у 1863 р. Збаразького повіту тут запроваджено різноманітні адміністративні установи, в тому числі й повітовий суд, де певний період часу державних адвокатів не було взагалі.

Витоки адвокатури на Збаражчині документально встановлені з 1892 р., коли тогочасні джерела фіксують у Збаражі діяльність докторів права Юзефа Коссера, Натана Штейна та Степана Бохенського. Саме про них піде мова у цій вступній статі. У подальшому розглянемо діяльність і інших адвокатів та правників повіту, які відіграли значну роль у суспільно-політичному житті краю.

2023 рік очікується багатим на ювілейні відзначення уродин видатних адвокатів, відомих своєю активною громадянською позицією та внеском у розбудову української державності на початку ХХ століття. Ювілей визначного адвоката — це завжди нагода познайомити професійну спільноту з віхами життєвого шляху діяча та вшанувати його памʼять. Центр досліджень адвокатури і права НААУ інформував читачів Вісника НАУ про досягнення адвокатів, чиї ювілеї цьогоріч на пʼятиріччя «підросли». Про досягнення адвоката й ученого Олександра Федоровича Кістяковського, життєвий шлях адвоката і політика Миколи Міхновського, творчість адвоката-поета Теодота Галіпа, діяльність адвоката й державного діяча Опанаса Андрієвського, про адвоката-буковинця Лева Когута та адвоката-закарпатця Михайла Бращайка можна прочитати у Nº 5 Вісника НААУ за 2019 рік’. З нагоди 145-річного ювілею Володимира Старосольського, який будемо святкувати цьогоріч, пропонуємо ознайомитися із його біографією у Nº 7-8 Вісника НААУ за 2018 рік’. Проте ще чимало видатних адвокатських імен заслуговують на відзначення, і ювілеї у 2023 році дали нам привід згадати про їхню життєву долю.

На останньому допиті 15 червня 1938 року Петро Синицький, як записано у протоколі, визнав себе винним у тому, що, «будучи переконаним українським націоналістом, з перших днів існування радянської влади проводив проти неї активну боротьбу у різних формах, зокрема організовував навколо видавництва «Товариство Час» контрреволюційні елементи та вів агітацію за створення Самостійної України».

Слідчі НКВС звинуватили П. Синицького у членстві у контрреволюційній повстанській організації та активному залученню інших осіб до її складу, а також у тому, що він згрупував навколо себе націоналістичні кадри і проводив контрреволюційну фашистську агітацію та шкідницьку роботу, тобто скоїв злочини, передбачені статтями 54-2, 54-10 та 54-11 КК УРСР. П. Синицький у предʼявленому йому звинуваченні визнав себе повністю винним. Постановою трійки при Управлінні НКВС УРСР по Київській області від 29 серпня 1938 року Петра Стратоновича Синицького засуди до вищої міри кримінального покарання — розстрілу з конфіскацією особистого майна. Речові докази по його справі були відсутні.

Історія адвокатури Запоріжжя досі ще ніколи не ставала обʼєктом досліджень з історії адвокатури. За допомогою Центру досліджень адвокатури і права Національної асоціації адвокатів України, а також місцевих істориків та краєзнавців вперше опубліковано імена провідних адвокатів Запоріжчини перелому XIX-ХХ ст.; на основі архівних джерел та місцевої преси встановлено їхніх клієнтів та справи, які вони провадили. Показано заснування адвокатами, діяльність та реформування юридичного відділу міської ради міста.

Історична розвідка про адвокатів міста Олександрівська — це перший крок до системного дослідження історії адвокатури Запоріжжя, її витоків та найяскравіших представників адвокатури. Переконані, що вивчення досвіду адвокатської діяльності колег минулих поколінь стане у пригоді сучасним, особливо молодим адвокатам, забезпечить тяглість поколінь, продовження традицій нашої корпорації і доведе історичні підвалини виникнення та діяльності адвокатури на Запоріжчині.

Мала батьківщина братів Синицьких — у селі Березівка Ольгопільського повіту Подільської губернії.
Їх батько був священником. Максим народився у 1880 році, Петро — на два роки молодший.

Максим Стратонович Синицький – український громадський і культурно-освітній діяч, київський присяжний повірений (адвокат), фундатор і голова Українського клубу, а також Товариства «Просвіта» у Києві у 1901 — 1906 роках, співзасновник і керівник видавництва «Час», завідувач канцелярією редакції «Громадська думка» та керівничий над працями Комісії ВУАН для складання Енциклопедичного словника.

Євген Чикаленко, видатний український громадський діяч і меценат у своєму «Щоденнику» так характеризував особистість Максима Стратоновича: «…дуже маломовний, але розсудливий, холоднокровний і з нещоденним фінансово-комерційним хистом… Коли скінчив університет, то записався в адвокати, але пішов по банковій дорозі, …бо йому до серця були всякі практично-фінансові справи».

Київська адвокатура здійснила вагомий внесок в історію українського права і адвокатури в цілому. Від якого періоду розпочалася діяльність київської школи права? Які дисципліни читали на юридичному факультеті Київського університету?

Як відомо, історію творять особистості. Хто ж були ті, хто заклав підвалини юридичної освіти і науки у Києві? Хто став основоположниками та відомими представниками київської адвокатури на зламі XIX – ХХ століть? Відповіді на ці питання дає нова спільна розробка Центру досліджень адвокатури і права Національної асоціації адвокатів України та Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили».

Ця стаття розпочинає цикл публікацій з історії київської адвокатури, її історичних витоків, доль її найяскравіших представників, а також репресій, яких зазнала київська адвокатура у міжвоєнний період.

У День Покрови 14 жовтня 2022 р. відбулося урочисте передання правничої бібліотеки відомого адвоката
Коломийщини Олекси Коссака у Кабінет-музей адвокатури Івано-Франківщини, а також у бібліотеку Юридичного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, на базі якого відкрито музей адвокатури.

14 липня 2022 року на Прикарпатті в умовах воєнного стану відбувся науковий круглий стіл на відзначення 150-річного ювілею Лева Бачинського (1872 — 1930) — визначного українського адвоката, чільного громадсько-політичного діяча, одного з керівників Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР).

У рейтингу літературної популярності серед галицько-українських читачів міжвоєнного часу Андрій Чайковський (15 травня 1857 — 2 червня 1935) займав почесне друге місце — після Івана Франка. На його знаменитих історичних повістях виховалося вже кілька поколінь патріотів — борців за культурне й політичне відродження української нації та здобуття незалежної держави, зокрема й українські січові стрільці, учасники боротьби ОУН УПА, дисиденти 1960-х і рухівці 1990-х. Зберігають актуальність його художні й публіцистичні твори також у ХХІ сторіччі, коли українці знову змушені збройно виборювати своє право на вільне життя в жорстокому поєдинку з рашистськими агресорами. А з нагоди цьогорічного ювілею вартує нагадати громаді про деякі його не так широко відомі, але не менш знакові й гостро актуальні для нас писання.

Кирило Трильовський (1864 – 1941), визначний український правник, адвокат, громадсько-політичний і культурно-освітній діяч, а ще й публіцист, журналіст і видавець, відзначався рідкісним енергійним характером, невгамовною допитливістю та широким полем власних творчих зацікавлень. Будучи ерудитом і людиною високої культури, він не тільки чудово вигострив свій публіцистичний талант, а й творив поезію та пісні, зокрема став автором славнозвісного маршу січовиків «Гей, там на горі Січ іде!» А до гурту його друзів і близьких знайомих належало чимало тогочасних митців, літераторів, поліглотів та інтелектуалів.

2022 рік багатий на ювілейні дати визначних адвокатів минулого, які реалізувалися у професії, а також змогли використати свої знання, високий соціальний статус й авторитет у боротьбі за громадянські права українського народу та його державність у ХХ столітті. Вшануємо 150-річні ювілеї: учасника свята
Соборності на Софійській площі у Києві 22 січня 1919 року, автора земельної реформи у молодій українській державі адвоката Лева Бачинського; адвоката-дипломата, голови канцелярії Української Центральної Ради, двічі ректора Українського вільного університету у Празі Андрія Яковліва, міністра внутрішніх справ Західно-Української Народної Республіки адвоката Івана Макуха. Відзначимо 140-річчя від дня народження відомого вінницького адвоката Антона Станевича та 130-річчя «батька української артилерії», відважного військовика, адвоката Романа Дашкевича. Згадаємо, у звʼязку з ювілейною датою, про адвокатів Олексу Коссака та Франца Свістеля, а також ще одного адвоката — премʼєр-міністра — голову українського уряду в еміграції Костя Паньківського.

Проєкт «Історія адвокатури України», який вже понад вісім років реалізує Центр досліджень адвокатури і права НААУ, збагачує вітчизняну історико-юридичну літературу якісно підготовленими виданнями. Завдяки співпраці Центру з провідними вченими у межах проєкту побачили світ дослідження про адвокатів, вихідців із різних куточків України, починаючи від XIII ст. і аж до ХХ ст. Ми дізнаємося про становлення і розвиток інституту адвокатури, формування правил адвокатської етики і особливо імена адвокатів минулих століть, поколінь — професіоналів своєї справи, які надавали правову допомогу тим, хто її потребував, і заразом відзначалися в громадській, суспільно-політичній, економічній, культурно-освітній сферах.

Слобожанщина належить до тих історико-географічних регіонів, які, попри перманентні дослідження їхнього історичного минулого, зберігають чимало таємниць і несподіванок. Здавалося б, загальновідомим є факт, що в другій половині XVII — на початку XVIII ст. Слобідську Україну колонізували українці з Наддніпрянщини і перетворили її на надійно захищений і добре загосподарений край, що межував на заході із Гетьманщиною, на півдні із Запорожжям і Кримським ханством, на сході з Доном, на півночі з Росією. Тут постали Харків, Суми, Охтирка, численні села й хутори, де творив Григорій Квітка-Основʼяненко і мандрував Григорій Сковорода.

У 2021 році відзначаємо 155 років від дня народження адвоката, визначного українського державного та громадсько-політичного діяча Миколи Прокоповича Василенка. Голова Ради Народних Міністрів Української Держави, міністр народної освіти і мистецтва, Президент Державного Сенату — це лише стислий перелік державних посад, які він обіймав у буремний період Української революції 1917 — 1921 років. Ключовою заслугою Миколи Василенка вважається активна участь у створенні Української академії наук: від озвучення ідеї про створення державної наукової установи до керівництва академією, коли століття тому він став наступником першого президента УАН Володимира Вернадського.

Акт проголошення незалежності України, ухвалений 24 серпня 1991 року, став результатом боротьби багатьох поколінь і мільйонів осіб протягом ХХ століття.

Серед них були й українські адвокати. Внесок адвокатури у проголошення державної незалежності незаперечний і вкрай вагомий. Саме адвокати обґрунтували ідею політичної самостійності України, були авторами і підписантами правових документів, творцями законодавства, проголошували незалежність України та зберегли клейноди держави на еміграції.

Життєвий шлях адвоката Федора Івановича Крижанівського показовий для жорстокого ХХ століття і трагічної долі людини у лещатах тоталітарного режиму. Один із відомих київських адвокатів, правознавець, діяч кооперативного руху у період Української революції 1917 — 1921 років Федір Крижанівський доклав чимало зусиль для розбудови демократичної незалежної української державності та її економічного добробуту. Через два десятиліття він заплатив за це своїм життям і став однією з численних жертв сталінської машини державного терору.

У травні 2021 року на Тернопільщині з ініціативи керівника Центру досліджень адвокатури і права
Ірини Василик та при сприянні НААУ і Ради адвокатів Тернопільської області урочисто відкрито два навчально-наукових центри вивчення історії адвокатури.

У Тернополі на базі юридичного факультету Західноукраїнського національного університету почала працювати Студія історії адвокатури Тернопільщини.

НААУ профінансувала виготовлення наочного матеріалу, підготовленого Центром дослідження адвокатури і права, а Рада адвокатів Тернопільської області подбала про технічне оснащення осередку. Для Студії історії адвокатури Тернопільщини було виготовлено наочні матеріали як на загальноукраїнські теми: «Монастирські та архієрейські адвокати (стряпчі) XVII — XVIII століть», «Адвокатура Гетманщини», «Адвокати державники: президенти та премʼєр-міністри України», так і присвячені історії місцевої адвокатури: «Адвокатура Тернопілля на переломі XIX — ХХ століть», «Славетні адвокати
Тернополя першої половини ХХ століття», а також стенди про видатних адвокатів — першого українця — міського голову Тернополя Володимира Лучаковського та ученого-правника Станіслава Дністрянського.

У статті зосереджено увагу на постанні інституту адвокатури у Слобідській Україні. На основі виявлених у фондах Центрального державного історичного архіву України в м. Києві джерел зроблено висновок, про перші відомості про адвокатську діяльність на Слобожанщині сягають 1720-х рр. Клієнт уповноважував адвоката «вірчим листом» або «вірчою чолобитною», пізніше — «довіреністю». Адвокатські дії найчастіше здійснювали служителі чи управителі маєтків великих землевласників, канцелярські службовці та родичі позивачів і відповідачів. З огляду на те, що найбільш підготовлені адвокати («повірені», згодом — «уповноважені») походили із середовища канцеляристів, саме їх слід вважати передвісниками становлення професійної адвокатури у регіоні.

У березні виповнилося 104 роки з часу утворення Української Центральної Ради (УЦР) — революційного представницького органу українського народу, а з листопада 1917 року — парламенту проголошеної ІІІ Універсалом Української Народної Республіки.

Очолив Українську Центральну Раду Михайло Грушевський. Засідання відбувалися у приміщенні Педагогічного Музею.

Центр досліджень адвокатури і права Національної асоціації адвокатів України традиційно інформує про ювілейні дати видатних адвокатів минулого, які маємо нагоду відзначити у 2021 році. Про декого з них уже розповідалося на сторінках Вісника НААУ. Зокрема, про визначного адвоката, громадського діяча, мецената і письменника Олександра Кониського, 185-літній ювілей якого відзначаємо цього року, йшлося у Nº 6 (44) Вісника НААУ за 2018 рік’. 145 років виповнюється від дня народження відомого харківського адвоката, члена IV Державної думи Російської імперії Валеріана Лашкевича. Його біографію можна прочитати у Nº 11 (58) Вісника НААУ за 2019 рік?. У 2021 році вшановуємо 160-річчя визначного адвоката, підприємця і мецената Степана Федака.
Центр досліджень адвокатури і права опублікував про ювіляра книгу у серії видань «Адвокатська біографістика». Стаття про Степана Федака також публікувалася у Віснику НААУ у 2020 році”.

Пропонуємо ознайомитися із життєвим шляхом видатних адвокатів минулого, ювілейні дати яких припадають на 2021 рік.

У статті описано аспекти фахової і громадсько-політичної діяльності приватного адвоката, доктора права Олекси Коссака у Східній Галичині у періодах польської, радянської та німецької окупацій, зокрема щодо захисту прав, свобод і законних інтересів українського населення краю. Висвітлено громадську роботу 0. Коссака у керівних органах освітнього товариства «Рідна школа» і спортивного товариства «Сокіл», наглядових радах кооперативних закладів, а також його доброчинну діяльність. Відзначено його роль у судовому захисті української мови та українського шкільництва. Описано також його політичну діяльність в Українському національно-демократичному обʼєднанні (УНДО), зокрема щодо правового супроводу участі українських організацій у місцевих виборах у Галичині, роль у захисті в судах українських політичних і громадських діячів та його гіпотетичну причетність до діяльності Української військової організації (УВО) у Коломийському повіті. Підкреслено важливість внеску українських правників і, зокрема, адвоката О. Коссака у справу українського національного культурного і політичного відродження.

22 січня ми відзначаємо День Соборності. 102 роки тому відбулося обʼєднання Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки в єдину незалежну державу. Під першими документами Соборної України поставили свої підписи українські адвокати з обох берегів Збруча.

Обʼєднавчий процес розпочався 1 грудня 1918 року, коли у Фастові було укладено так званий Передвступний договір між УНР І ЗУНР. Підписантами цього документа зі сторони ЗУНР були адвокати Дмитро Левицький та Лонгин Цегельський. До складу Директорії УНР входив адвокат Опанас Андрієвський. Він підписав як Передвступний договір, так і Універсал Директорії УНР, відомий як Акт Злуки. Універсал проголошував: «Віднині воєдино зливаються століттями відірвані одна від одної частини єдиної України — Західно-Українська Народна Республіка (Галичина, Буковина і Закарпаття) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснилися вікові мрії, якими жили і за які вмирали кращі сини України.
Віднині є єдина Українська Народна Республіка»,

100 років тому — 17 січня 1921 року — у Відні було відкрито перший навчальний заклад українців в еміграції — Український вільний університет (УВУ). УВУ мав високопрофесійний викладацький склад, до якого увійшли також і визначні адвокати.

Серед засновників університету та ректорів — адвокат Станіслав Дністрянський. Він став першим деканом факультету права і політичних наук. Після закінчення літнього семестру 1921 року Станіслав Дністрянський та перший ректор УВУ Олександр Колесса
провели переговори у Празі з президентом Чехословаччини Томашем Масариком та премʼєр-міністром
Едвардом Бенешем щодо переведення начального закладу з Відня до Праги, де в еміграції перебувало значно більше української молоді. Переговори завершилися успішно — і восени 1921 року УВУ продовжив діяльність у Празі. На урочистому відкритті університету 23 жовтня 1921 року був присутній президент Чехословаччини Т. Масарик, а УВУ отримав матеріальну допомогу від чехословацького уряду.
У 1921 — 1922 навчальному році доктора права Станіслава Дністрянського обрали ректором УВУ, а в 1922 — 1923 навчальному році – проректором.

В історії України адвокатура була однією з тих суспільних груп, яка найбільше реалізувала себе, окрім професійного, також на політичному та громадському полі. Відомі імена адвокатів-президентів і очільників урядів, міністрів та парламентарів, засновників та голів економічних товариств, банків, громадських установ, фундаторів культурних інституцій. У перших рядках цього переліку й адвокати — міські голови: бургомістри, градоначальники, керівники міського самоврядування.

Проректор Вищої школи адвокатури НААУ Ірина Василик 17 грудня 2020 року взяла участь у ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Адвокатура України: сучасний стан та перспективи розвитку», що проходила на базі Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. Організаторами заходу виступили Національна асоціація адвокатів України, кафедра адвокатури НЮУ імені Ярослава Мудрого, Рада адвокатів Харківської області, кафедра процесуального права Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, Німецько-українське обʼєднання юристів та інших партнерів.

Доповідь стосувалася правил адвокатської етики та дисциплінарної відповідальності адвокатів у імперський період, зокрема, питань вступу до професії, процедури дисциплінарних проваджень, дисциплінарних стягнень, сумісності адвокатської діяльності, гонорарної політики тощо.

Антін Якович Горбачевський народився у 1856 році у селі Зарубинці на Збаражчині (нині — у складі Тернопільської області) у родині греко-католицького парафіяльного священика Якова та його дружини Гонорати.

Рід Горбачевських мав давнє шляхетське коріння. Антін був молодшою дитиною у сімʼї. Старший син —
Іван Горбачевський став відомим ученим біохіміком, першим міністром охорони здоров’я Чехословацької республіки у 1918 році, ректором Празького університету.

Навчався Антін Горбачевський у Тернопільській гімназії. Брав участь в учнівській організації «Громада». Гімназійне навчання закінчив у 1874 році та вступив на правничий факультет Львівського університету.

Представляємо імʼя видатного українського діяча, якого дала національному відродженню на початку ХХ століття Одеса, Петра Титовича Климовича. Як представник одеської адвокатури він був видатною постаттю українського руху у місті, членом міської управи Одеси та гласним (депутатом) Одеської міської думи, багаторічним головою Одеського кредитного товариства. У період українського державотворення Петро Климович очолив Міністерство фінансів Української Народної Республіки. Життєвий шлях видатного адвоката закінчився трагічно. Звинувачений у «контрреволюції», Петро Климович був розстріляний більшовиками у червні 1920 року.

Вагомий внесок в українську правничу науку, активна політична діяльність для захисту прав українського народу в парламенті Австро-Угорщини, заснування Українського вільного університету та Українського правничого товариства, створення кількох конституційних проєктів вписують імʼя Станіслава Севериновича Дністрянського до переліку найвидатніших постатей в історії України.

У статті аналізуються основні положення конституційних проєктів ЗУНР та УНР, авторами яких сто років тому стали учений, адвокат Станіслав Дністрянський та правник Отто Ейхельман. Зʼясовуються обставини написання та перипетії схвалення проєктів, висвітлюються їхні основні положення. Засвідчується неперервність національного конституційного процесу, до розвитку якого були безпосередньо причетні українські адвокати.

Цьогоріч виповнюється 66 років з часу смерті провідного адвоката, президента УНР в екзилі Андрія Лівицького.

Центр досліджень адвокатури і права при НААУ присвятив цій постаті окрему монографію у серії «Адвокати-президенти».

Андрій Лівицький — адвокат, український державний і громадсько-політичний діяч, правник, член Української Центральної Ради і ЦК Селянської спілки, Голова Ради Народних Міністрів УНР, Голова Директорії УНР та Головний отаман військ УНР, президент УНР в екзилі. Саме завдяки зусиллям адвоката і політика Андрія Лівицького у міжвоєнний період вдалося обʼєднати українство на усіх континентах, зберегти атрибути української державності — державну печатку, герб, прапор і клейноди та передати їх Україні вже після проголошення незалежності у 1991 році.

Марко Григорович Віленський належав до плеяди найбільш шанованих київських адвокатів, які набули професійного досвіду ще до більшовицького перевороту 1917 року.

Відомо, Марко Григорович брав участь у низці гучних всеросійських судових процесів, зокрема, з 1903 до 1919 року як адвокат долучався до таких відомих справ, як «Кишинівський погром», «Київської Ради робітничих депутатів», Кренцберга та «справи Бейліса».

Виповнилося 190 років від дня народження відомого адвоката, правника, громадського діяча, публіциста і літературного критика Спасовича Володимира Даниловича (16.01.1829 — 16.10.1906). Його професійне кредо «Без адвокатів немає ніякої рівноваги між обвинуваченням і захистом; не однакові шанси змагальності між прокурором, забезпеченим могутніми засобами розшуку, і підсудним, ізольованим в суспільстві вже самою підозрою, що падає на нього» вписане в підручники з права, а політичне «За будь-який прогрес, але не революцію, за встановлення порядку за згодою всіх партій на арені парламенту — без кровопролиття та вбивств» залишається актуальним і сьогодні. З Україною Володимира Спасовича повʼязує Поділля, зокрема Вінниччина, де він довгий час проживав, працював і де похований.

У період боротьби за українську державність на початку ХХ століття законодавчо парламентами (Централь-ної Радою УНР та Українською Національною Радою ЗУНР) було ухвалено два конституційні акти — «Cmamym про державний устрій, права і вільності Української Народної Республіки» (29 квітня 1918 р.) та «Тимчасовий основний закон про державну самостійність українських земель колишньої Австро-Угорської монархії» (13 листопада 1918 р.).

Під такою назвою вийшла нова монографія Центру досліджень адвокатури і права. НААУ продовжує відкривати адвокатській спільноті славетні сторінки її минулого. Книга про адвоката, політика, президента УНР Андрія Лівицького — це перше фахове ґрунтовне дослідження усіх сфер діяльності адвоката, його внеску в українське національне відродження, державне будівництво і збереження української державності.

Книга «Президент УНР Андрій Лівицький: адвокат і політик на тлі епохи» розпочинає дослідницьку програму Центру досліджень адвокатури і права «Адвокати-президенти». Нова серія передбачає видання трьох наукових монографій та присвячена відомим адвокатам — Андрію Лівицькому, Степану Витвицькому та Євгену Петрушевичу, яким судилася доля взяти на себе відповідальність, щоби втримати та зберегти основи української державності на посаді президента. Адвокати-президенти УНР на еміграції зберегли основні атрибути державної влади — герб, прапор, державну печатку та президентські клейноди, які повернулися в Україну після проголошення незалежності і 22 серпня 1992 року останнім президентом УНР в екзилі Миколою Плавʼюком, у Маріїнському палаці у Києві, урочисто передані новообраному Президенту України Леоніду Кравчуку.

Імʼя відомого адвоката, публіциста, правника і багаторічного голови Розпорядчого комітету консультації присяжних повірених Київського судового округу Олександра Соломоновича Гольденвейзера вписане в історію адвокатури в Україні великими літерами. В організації адвокатського самоврядування у Києві він був першопрохідцем. І ще чимало справ цього гідного громадянина, активного учасника суспільних змін можна описати з додаванням слова «уперше». Центр досліджень адвокатури і права при НААУ запрошує ближче познайомитися із плідним життєвим шляхом найвідомішого адвоката Києва кінця ХІХ — початку ХХ століття.

Пропонуємо до уваги адвокатської спільності стислу оповідь про життя і діяльність провідного адвоката, знаного фінансиста, мецената і громадського діяча, першого голови Союзу українських адвокатів Степана Федака.

На рубежі XIX – ХХ ст. керівництво українським національним рухом у Східній Галичині перейняли представники світської інтелігенції, насамперед молоді адвокати, «… молоді кандидати адвокатури, — писав у 1930-х рр. адвокат Михайло Волошин, — що оживлені новим творчим духом з молодечим вогнем, не жахаючись ніяких трудів і праці, почали захоплювати усі ділянки життя народу і його поступу на шляху змагань до відродження нації».

Ключовим у цьому процесі став 1890-й рік, коли власні канцелярії у різних містах краю відкрили К. Левицький, А. Чайковський, Т. Окуневський та ін. У січні цього року адвокатську контору у Львові відкрив і Степан Дедак, ставши одним із тих, хто був співтворцем «адвокатської ери» в суспільному житті українців.

Ювілейна дата — значимий привід вшанувати памʼять славетних адвокатів минулого: відзначити їхню різнопланову та успішну професійну діяльність, громадську активність, політичну боротьбу. У 2020-му згадаємо щедрого мецената Теофіла Дембицького, очільника українського руху в Одесі Петра Климовича, незмінного голову Київської комісії присяжних повірених Олександра Гольденвейзера, фундатора музею «Бойківщина» у Самборі Данила Стахуру, ученого-етнографа Володимира Охримовича, учасника польського визвольного руху Любомира Длуголенцького, міністра, публіциста і редактора Лонгина Цегельського, дипломата Ярослава Олесницького, державного службовця ЗУНР Романа Перфецького, ученого-правника і педагога Олександра Надрагу.

Як завжди, більше детальної інформації про адвокатів-ювілярів протягом 2020 року розміщуємо на Facebook-сторінці Центру досліджень адвокатури і права при НААУ — Проєкт «Історія адвокатури України».

Адвокатська реклама дає комплексне уявлення про стан і рівень адвокатури минулого, ії багатогранність і багатовимірність, дозволяє побачити тяглість традицій, а також зробити висновки сучасним адвокатам щодо позитивного досвіду попередніх поколінь.

Цей альбом розкриває становлення “бренду” адвокатури ХІХ – ХХ ст.

Альбом вийшов до 7-ї річниці НААУ і започаткував нову серію художніх історико-документальних видань
«Ілюстрована історія адвокатури України». У книзі адвокатура України кінця XIX — першої третини ХХ ст. показана крізь призму професійної майстерності, етики та рекламної діяльності як способу самовиявлення та самопрезентації.

Авторами стали кандидат філологічних наук Оксана Івасюк та кандидат історичних наук, доцент Ірина Василик. Книга демонструє зразки рекламної продукції, а також процесуальні та приватні документи адвокатів з усіх регіонів сучасної України починаючи від кінця ХІХ ст. й до початку Другої світової війни.

18 листопада 2019 року минуло 160 років від дня народження відомого адвоката, публіциста, громадсько-політичного і державного діяча кінця XIX — початку ХХ ст. — Костя Левицького (1859—1941). Імʼя Костя Левицького широко відоме не лише у професійних колах істориків. Без згадки про нього неможливе будь-яке дослідження з юриспруденції, політичної чи економічної історії України кінця XIX — початку ХХ ст.

Голова Української націонал-демократичної партії, голова українських фракцій Віденського парламенту і Галицького крайового сейму, керівник Головної та Загальної Української Ради, премʼєр-міністр Західноукраїнської Народної Республіки, президент Союзу українських адвокатів, президент Крайового Союзу Кредитового та Крайового Союзу Ревізійного, почесний член товариства «Просвіта» та Наукового товариства імені Т. Шевченка, меценат — далеко не всі регалії адвоката Костя Левицького.

НААУ у співпраці з ПАТ «Укрпошта» з метою вшанування внеску відомих представників адвокатської професії у розбудову української державності у першій половині ХХ століття ініціювала випуск поштового блоку «Адвокати-державники».

До блоку увійшло 9 поштових марок, присвячених славетним адвокатам, які були президентами і премʼєр-міністрами українських державних утворень, очолювали українську фракцію у І Державній Думі Росії та Союз українських адвокатів — першу професійну організацію українських адвокатів.

Формування інституту адвокатури Харківщини розпочалося у XVIII столітті. У «Правах, по которым
судится малороссийский народ» (1743 р.) вперше було використано термін «адвокат», запроваджено реєстрацію професійних адвокатів у судах, де вони виявили бажання працювати, а також обов’язок приймати присягу при вступі у професію. Адвокатами за «Правами» могли бути повнолітні чоловіки світського походження, християнського віросповідання, розумово та фізично сильні, без будь-яких відхилень.

19 травня 1874 р. у Харкові при Харківській судовій палаті була створена Рада присяжних повірених, а 4 березня 1877 р. у Новочеркаську відкрито відділення Ради присяжних повірених. Це були єдині органи адвокатського самоврядування Харківщини того часу, оскільки з грудня 1875 р. створення Рад присяжних повірених та їх відділень було припинено.

5 вересня 2019 року у Ніжині з ініціативи Центру досліджень адвокатури і права відбулася урочиста академія «Адвокатура Чернігівщини у світлі минулого і сучасності» у стінах Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя.

В урочистостях узяли участь керівник Центру досліджень адвокатури і права, проректор Вищої школи адвокатури НААУ Ірина Василик, заступник голови Комітету захисту прав адвокатів та адвокатської діяльності НААУ, адвокат Юрій Григоренко, адвокат, доктор юридичних наук, голова секції інтелектуальної власності НААУ, начальник відділу сприяння захисту прав Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» (Укрпатент), член Апеляційної палати
Міністерства економічного розвитку і торгівлі України Микола Потоцький, ректор Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя Олександр Самойленко, голова Ради адвокатів Чернігівської області Галина Якуба, член Ради адвокатів України, представник Чернігівської області, адвокат Людмила Гринь, директор Ніжинського краєзнавчого музею імені Спаського Геннадій Дудченко, адвокати, викладацький склад юридичного факультету, історики та краєзнавці.

150 років виповнюється від дня народження адвоката, депутата Віденського парламенту і Галицького крайового сейму, церковного діяча, архімандрита монахів Студійського Уставу, Праведника світу, Священномученика Казимира, у чернецтві — Климентія, Шептицького.

Верховною Радою України ухвалено рішення про вшанування цієї видатної постаті на державному рівні. Знайомимо й адвокатську спільноту із життям, діяльністю і заслугами побратима, цієї насправді непересічної особистості ХХ століття в історії України.

У найдавніший історичний період на українських землях, крім польського та литовського, одночасно функціонувало й німецьке (магдебурзьке) право. Кожна з цих правових систем мала свої концепції побудови судової системи й традиції захисту, зокрема в частині дотримання правил адвокатської етики і дисциплінарної відповідальності за їхнє порушення. У статті проаналізовано найдавніші історико-правові памʼятки, які регулювали інститут адвокатури, показано динаміку удосконалення законодавства про адвокатуру та кодексу правил адвокатської етики, які діяли на території українських земель від раннього середньовіччя до кінця XVIII ст.

Стаття показує поетапне реформування адвокатури на території українських земель, містить маловідомі широкому загалу ключові дати еволюції інституту адвокатури, зокрема, про: найдавнішу згадку про представництво в суді, датовану 1249 роком; першу присягу адвоката, відому від середини XVI ст.; першу згадку про адвокатів на українських землях від 1383 року у м. Львові; першу обовʼязкову присягу адвоката на українських землях, датовану 1543 роком; реєстр помічників адвокатів, заснований у 1766 році, та реєстр адвокатів при судах, уперше сформований у 1768 році.

Ці дати говорять про те, що адвокатура на території українських земель існувала ще від раннього середньовіччя і станом на кінець XVIII ст. була повністю сформована як повноцінний правовий інститут. Стаття стане в нагоді адвокатам, юристам, викладачам профільних вищих навчальних закладів та студентській молоді.

Історія України у ХХ столітті — це період боротьби українського народу за власну державність. Вир цієї боротьби охопив українців у всіх соціальних верствах та професійних корпораціях.

Роль адвокатського корпусу в українському державотворенні заслуговує на особливе визнання і пошанування. Під час розбудови української державності у першій половині ХХ століття саме представники адвокатури стали президентами, премʼєр-міністрами, парламентарями, міністрами і дипломатами, суддями і послами.

В Україні продовжуються ювілейні заходи до 100-річчя Соборності України.

НААУ в особі Центру досліджень адвокатури і права під егідою керівника Центру Ірини Василик започаткувала презентації Всеукраїнської пересувної виставки «Адвокати в українському державо-творенні».

Виставка складається із 8 банерів і розповідає про: адвокатів — провісників Соборності України; адвокатів — членів Української Центральної Ради та її уря-дів; адвокатів в урядах Української Держави гетьмана
Павла Скоропадського будівничих; адвокатів — будівничих Західно-Української Народної Республіки; адвокатів — діячів Директорії та міністрів Української Народної Республіки; адвокатів — творців Соборної
України; адвокатів — президентів у боротьбі за незалежність України та адвокатів-діячів української еміграції.

У статті досліджуються невідомі та маловідомі сторінки трагічних доль київських юристів – адвокатів, правників, які стали жертвами сталінського свавілля під час Великого терору 1937 — 1938 рр., були безпідставно засуджені й розстріляні у київських вʼязницях НКВС та поховані у 19, 20 кварталах Биківнянського лісу.

Розглянуто основні моменти перебігу переформатування радянського кримінального права сталінським режимом у 1930-х рр., що призвело до суттєвого звуження фундаментальних прав людини.

Ювілейний рік — доречний час згадати славетних адвокатів минулого, їхній достойний життєвий шлях та здо-бутки. Сучасній адвокатській спільноті варто знати, гордитися і шанувати памʼять про видатних попередників з професійного цеху, адже це наше коріння, з якого проростають досвід, етика та репутація адвокатської справи. Центр дослідження адвокатури і права продовжує знайомити з біографіями визначних адвокатів, ювілейні дати яких ми відзначали минулого року і продовжимо вшановувати цьогоріч.

Зокрема, згадаємо ювілеї двох адвокатів — Президентів Української Народної Республіки на еміграції – Андрія Лівицького та Степана Витвицького, а також 160-річчя від дня народження премʼєр-міністра ЗУНР адвоката Костя Левицького. 3 більш докладною інформацією про адвокатів-ювілярів протягом 2019 р. запрошуємо знайомитися на фейсбук-сторінці Центру досліджень адвокатури і права при НААУ — Проект «Історія адвокатури України».

Побачила світ нова книга Центру досліджень адвокатури і права при НААУ «Українська адвокатура
Волині польсько-литовської доби XVI — XVIII ст. ».

Досі, крім історико-правових досліджень Литовських Статутів, українська адвокатура цього періоду, її стан, традиції, проблеми, і основне — найвідоміші представники, фактично, залишалися незвіданим полем. Унікальність монографії в тому, що вона висвітлює зародження та розвиток адвокатури у XVI — XVIII ст. не тільки Волині, а найдавнішого історичного періоду в історії адвокатури в цілому.

Робота над книгою тривала більше чотирьох років і автор, доктор історичних наук Михайло Довбищенко, подав детальний аналіз історіографії, а також повну характеристику тогочасного законодавства польського, литовського та німецького зразка, що має вагоме значення не тільки для Волині, а й для всієї України, оскільки ці законодавчі акти лягли в основу багатьох реформ судової системи і законопроектів пізніших історичних періодів.

В історії України та української адвокатури відомо про діяльність багатьох адвокатів, які зробили вагомий внесок в українське національне відродження та державне будівництво, однак досі не акцентовано увагу на тому, що саме адвокатура дала Україні трьох президентів.

У ХХ ст. адвокату Євгену Петрушевичу доля доручила президентство у Західно-Українській Народній Республіці (ЗУНР) (1918 — 1923 рр.), адвокату Андрію Лівицькому — в Українській Народній Республіці (УНР) на еміграції у 1926 — 1954 рр., а адвокату Степану Витвицькому — в УНР в екзилі у 1954 — 1965 рр.

Адвокатура обіймала чільні позиції у становленні й діяльності провідних українських національно-культурних інституцій.

Галицькі адвокати — відомі громадсько-політичні діячі, доктори права Корнило Сушкевич, Володимир Ганкевич, Олександр Огоновський, Володимир Барвінський були співзасновниками та фундаторами товариства «Просвіта» та Наукового товариства імені Шевченка.

Протягом тривалого історичного шляху двох найвідоміших українських громадських організацій адвокати зробили вагомий внесок у їх розвиток та досягнення поставлених цілей, очолюючи місцеві філії, редагуючи просвітянські часописи, готуючи наукові видання, поширюючи мережу читалень, споруджуючи будинки, фінансуючи проекти та представляючи інтереси товариств.

Адвокати Володимир Бемко і Михайло Західний увійшли в історію як захисники українців у резонансних політичних судових процесах над активістами УВО-ОУН у міжвоєнний період. У 20 — 30-х роках ХХ ст. вони входили до пʼятірки найкращих адвокатів-криміналістів. Адвокати відомі як провідні українські громадсько-політичні діячі, які зробили вагомий внесок у національне відродження та боротьбу за державну незалежність України у першій половині ХХ століття.

Міжвоєнний період для західноукраїнських земель позначений прилученням до політичної і правової системи ІІ Речі Посполитої. Факт примусового входження до складу Польщі, фактично, польської окупації, українці не прийняли пасивно. Відтак міжвоєнний період в історії Східної Галичини надзвичайно «багатий» на політичні судові процеси проти українських активістів. Широкого розголосу в суспільстві набувала участь адвокатів — оборонців обвинувачених українців — у резонансних політичних судових процесах. Неодноразово у їхніх справах було більше 300 свідків. Варто підкреслити, що адвокатське середовище, зокрема у передвоєнний час та у міжвоєнний період, не було позбавлене амбітної боротьби за лідерство. Методи, які використовували опоненти, були «джентельменськими» і полягали, здебільшого, у порівнянні кількості вчинених добрих справ у різних сферах суспільного життя. Проте перед зовнішнім світом адвокатський корпус завжди тримався єдиним монолітом.

У рамках урочистої Академії «Адвокати Тернопілля в історії України» у місті Бережани (Тернопільська область) відкрито Кабінет історії адвокатури Бережанщини та навчальну аудиторію імені адвокатів Володимира Бемка та Михайла Західного.

6 листопада 2018 року Керівник Центру дослідження адвокатури і права НААУ (далі – Центр) Ірина Василик взяла участь у проведенні урочистої Академії «Адвокати Тернопілля в історії України», що відбулася в історичному місті Бережани на Тернопільщині. Організаторами проведених заходів виступили НААУ, Центр досліджень адвокатури і права, Державний історико-архітектурний заповідник у м. Бережани, ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут».

7 листопада 2018 р. на базі історичного факультету, який випускає вчителів історії та права, Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка відкрито навчальну аудиторію імені адвоката і мера міста Володимира Лучаковського.

За підтримки Національної асоціації адвокатів України підготовлено навчальні стенди про життя і діяльність адвоката і першого бурмістра-українця міста Тернополя Володимира Лучаковського, відомих адвокатів Тернопілля, ролі адвокатів у створенні Західно-Української Народної Республіки, які прикрасили аудиторію, також керівником Центру було подаровано у бібліотеку університету видання НААУ з історії адвокатури.

В Юридичному Інституті Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича за сприяння Національної Асоціації Адвокатів України, Центру досліджень адвокатури і права НААУ та Ради адвокатів Чернівецької області відбулося відкриття Кабінету історії адвокатури Буковини.

З нагоди відкриття Кабінету історії адвокатури Буковини кафедрою процесуального права Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича разом із Національною Асоціацією Адвокатів України, Центром досліджень адвокатури і права НААУ та Радою адвокатів Чернівецької області було проведено тематичний захід – Круглий стіл на тему «Історія адвокатури Буковини».

Ця стаття показує ще один недосліджений напрям в історії адвокатури — проблему дослідження міської адвокатури найдавнішого періоду, яка активно діяла в містах Галичини (Руського та Белзького воєводств) та Поділля у XIV— XVIII ст. і нині залишається «білою плямою». Досі всі дослідження з історії адвокатури давнього періоду стосувалися шляхетських судів, проте існувала міська адвокатура, яка характеризувалася своїми становими особливостями, обумовленими передусім діяльністю в межах магдебурзького права. Окрім того, в містах діяли адвокати не тільки окремих фізичних осіб, а й цілих громад (етноконфесійних) чи корпорацій (цехів, гільдій, братств тощо). Під цим кутом зору адвокатура ще не досліджувалася.
У статті висвітлено питання появи, термінології і перспективи досліджень міської адвокатури Галичини та західного Поділля XIV — XVIII ст.

Наданий огляд джерельної бази свідчить про величезний науковий потенціал дослідження, адже збережено сотні книг (це сотні тисяч сторінок) міських органів влади та судів, які досі не вивчалися під оглядом історії адвокатури.

У житті відомих українських композиторів Анатоля Кос-Анатольського і Богдана Весоловського поєдналися право і музика. По-різному простелилися їхні життєві дороги: А. Кос-Анатольського називають «композито-ром щасливої долі», він здобув визнання на Батьківщині, мав державні нагороди, звання народного артиста і Шевченківську премію, а Б. Весоловський — відомим став в еміграції, його імʼя щойно повертається в Україну.

Однак у 1930-х роках не було у Львові молодої, та й не тільки, людини, яка б не чула про славнозвісний «Ябцьо-джаз», в якому разом створювали нову українську музику обидва митці.

Розповіддю про їхні непересічні долі розпочинаємо серію нарисів про адвокатів, яких на життєвому шляху супроводжували також і музи мистецькі.

Шляхтич за походженням, правник за освітою, політик і дипломат за покликанням – Микола Василько присвятив своє життя політичній боротьбі за відновлення рівних прав українців Буковини у сім’ї європейських народів.

Справжній український патріот свій титул кошти і вплив спрямував на досягнення високої цілі – повернути державу Україна на дипломатичну мапу роботи.

Серед когорти видатних українських адвокатів кінця XIX — першої половини ХХ ст. виділяється постать громадсько-політичного діяча Володимира Старосольсько-20, 140-річний ювілей якого відзначаємо цьогоріч. Активною працею він доклався до заснування та звитяги Українських січових стрільців, був заступником міністра закордонних справ в уряді Української Народної Республіки, головою Української соціал-демократичної партії.

Нині його наукова спадщина і відома «Теорія нації» є цінним надбанням української політичної й соціологічної думки. Та все ж у цьому багатоманітті діянь головною сферою служіння народу для В. Старосольського залишалась адвокатура.

133 роки тому вперше прозвучав твір-молитва «Боже великий, єдиний», авторами якого стали адвокат, письменник і перекладач Олександр Кониський та композитор Микола Лисенко. Твір увійшов у репертуар численних українських хорових колективів і відомий як «Молитва за Україну». Особливого символічного значення «Молитва» набула в час творення української державності у 1917 — 1921 рр. Сьогодні твір визнаний духовним гімном України і вшановується на рівні з державним.

Повертаємо для адвокатської спільноти із забуття імʼя адвоката та письменника Олександра Кониського — одного з провідних українських громадських діячів, письменника, публіциста, відомого в історії української літератури під псевдонімами О. Верниволя, Ф. Горовенко, О. Перебендя, Полтавець та ін.

Адвокат Володимир Лучаківський відомий як захисник Івана Франка, проте увійшов до історії, передусім, як мер (бургомістр) міста Тернополя.

За його каденції у місті було збудовано залізничний вокзал, проведено елекрифікацію, телефонізацію, побудовано каналізаційні мережі, забудовано центр міста в європейському стилі, встановлено низку памʼятників, закладено парки, які існують і сьогодні, започатковано будівництво храмів, будинків культури, навчальних закладів, у звʼязку з чим зросла зайнятість населення і було подолане безробіття.

2017 рік став багатим на ювілеї адвокатів, життя яких вписане яскравими сторінками в історію України, історію української адвокатури, літератури, філателії та військової справи.

Адвокатура вшановує 166-ту річницю від дня народження одного з провідних адвокатів Миколи Карабчевського; 160-ту річницю від дня народження відомого адвоката і письменника, державного, громадсько-політичного та культурно-освітнього діяча, почесного члена товариства «Просвіта» Андрія Чайковського; 150-ту річницю від дня народження адвоката і філателіста, депутата Української Національної Ради ЗУНР, президент Коломийського окружного суду та суду присяжних Івана Чернявського; 130 років від дня народження правника, полковника Дмитра Вітовського; 135 років від дня народження адвоката, українського військового діяча, доктора права Ярослава Воєвідки; 140 років від дня народження відомого адвоката, сотника, командира Вишколу Українських січових стрільців Михайла Волошина; 125 років від дня народження адвоката і військового Михайла Гузара; 130 років від дня народження адвоката, історика, літературознавця і публіциста Ростислава Заклинського; 145 років від дня народження адвоката, депутата Галицького крайового сейму, письменника і військового, організатора Легіону Українських січових стрільців Михайла Новаківського; 140 років від дня народження відомого адвоката, отамана УСС та УГА, громадського і військового діяча Степана Шухевича.

Побачила світ ще одна книга Центру «Церковні адвокати України кінця VII-XVIII ст. у захисті Православної Церкви в умовах російського центра-лізму», автор — учасниця Всеукраїнського проекту
«Історія адвокатури України», який реалізовує Центр, к. і. н., старший науковий співробітник КНУ Світлана Кагамлик.

Центр уперше в українській історіографії звернув увагу на феномен церковної адвокатури кінця XVII-XVIII століть та вперше ввів у науковий обіг поняття «церковний адвокат».

Після судової реформи 1866 року на території українських земель, що входили до Російської імперії, почав формуватися самоврядний стан адвокатів (присяжних пот вірених). Його перші представники заклали основи всієї корпорації, подарувавши світу плеяду блискучих адвокатів.’

Одним із яскравих і неординарних адвокатів того часу був Микола Платонович Карабчевський — чудовий захисник і судовий оратор, правознавець, письменник, поет, публіцист, благодійник. М. П. Карабчев-ський залишив по собі велику творчу спадщину: вірші, художню прозу і критику, переклади, судові нариси й промови, публіцистику, мемуари, проте найбільшою його пристрастю була все ж адвокатура.

21 грудня 2017 року за такою назвою відбувся спільний мистецький захід Центру досліджень адвокатури і права при НААУ та Київського національного університету імені Тараса Шевченка (далі — КНУ).

Головною метою заходу була презентація нових видань Центру з досі недослідженої сторінки історії адвокатури України — адвокатури періоду Гетьманщини, а саме книг: «Адвокатура в судочинстві ранньомо-дерної держави-Гетьманщини», автори: професор, д. і. н. Віктор Брехуненко, к. і. н. Іван Синяк, та книга «Церковні адвокати України кінця VII-XVIII ст. у захисті Православної Церкви в умовах російського централізму», автор — старший науковий співробіт-ник, к. і. н. Світлана Кагамлик.

У статті показано зародження правової системи, і відповідно, адвокатури, у сьогоднішньому розумінні цього терміна, на території сучасних українських земель, яке розпочалося від заснування міст держав Північного Причорноморʼя як носіїв римської правової традиції у VII — V ст. до н. е. та могутньої української держави кінця IX — середини XIII ст. — Київської Русі.
Продемонстровано розвиток інституту адвокатури на території українських земель від найдавніших часів до сьогодення.

1 жовтня 2017 року минуло 160 років від дня народження одного з провідних адвокатів та громадсько-політичних діячів кінця XIX — початку ХХ ст. Михайла Дорундяка. Його вагомий внесок у культурно-національне відродження галицького Поділля цього періоду, зокрема Борщівщини (Тернопільщина), важко переоцінити.

Саме завдяки адвокатові М. Дорундяку у цьому повіті зʼявилися читальні товариства «Просвіта», позичкова каса для селян і міщан, інститут «Руський Народний Дім», який став осередком економічного та культурно-освітнього життя пові-ту. За ініціативи та фінансової підтримки адвоката Михайла Дорундяка у місті Борщеві було збудовано у 1909 році «Народний Дім», який став архітектурною окрасою міста, український повітовий банк «Повітове кредитове товариство», міську бібліотеку. Адвокат підтримував аматорський драматичний гурток, низку інших товариств і організацій.

Продовжуємо реконструкцію історії Ради присяжних повірених (адвокатів) Київського округу початку ХХ століття. У минулому номері ми писали про створення передвиборних коаліцій перед виборами першого (і як зʼясувалося — останнього) складу Ради київської присяжної адвокатури та хід виборчої кампанії.

Розповідь піде безпосередньо про голосування, яким затвердили склад Ради та про початок її роботи, фактично обірваної революційним 1917 роком. Хоча, формально з перервами Рада присяжних повірених округу Київської судової палати проіснувала до осені 1919 року, коли в Києві остаточно закріпилася влада більшовиків. Але про все по порядку.

Історія київської присяжної адвокатури (періоду існування Київської судової палати 1880 — 1919 рр.) нині досліджена дуже слабо, однак абсолютно незаслужено.

Усі лаври отримали Харків та Одеса, де органи адвокатського самоврядування — Ради присяжних повірених — були засновані набагато раніше, у 1874 і 1904 роках відповідно. У Києві ж Рада зʼявилася лише навесні 1916 року і частково саме цим фактом зумовлена мала обізнаність про неї серед дослідників. Проте вже у першій половині 1917 року в Україні розпочалися бурхливі політичні процеси, і вся увага й досі залишається прикута до них. Тим часом Рада присяжних повірених проіснувала в Києві з березня 1916 року і до кінця осені 1919 року, коли в Києві закріпилася влада більшовиків. Історія створення і роботи, хоч і не довготривалої, Київської ради присяжних повірених вкрай цікава й у чомусь навіть повчальна. Сьогодні ми публікуємо першу частину дослідження, присвяченого цьому питанню.

5 серпня 2017 року на засіданні Ради адвокатів України керівник Центру досліджень адвокатури і права при НААУ Ірина Василик презентувала нову історичну монографію «Адвокати у судочинстві ранньомодерної держави Гетьманщини».

Цим виданням Центр започаткував монографічну серію «Загальна історія адвокатури».

На засіданні Ради адвокатів України у м. Мукачево 27 травня 2017 року Центром досліджень адвокатури і права при Національній асоціації адвокатів України презентовано нову монографію «Адвокатська та громадсько-політична діяльність Володимира Загайкевича».

27 квітня 2017 року на базі навчально-наукового Інституту права і соціальних технологій Чернігівського національного технологічного університету відкрито Кабінет історії адвокатури Чернігівщини, підписано
Меморандум про співпрацю між НААУ, Університетом та Радою адвокатів Чернігівської області та проведено круглий стіл «Адвокатура Чернігівщини: сторінки історії».

19 грудня 2016 року, на День адвокатури у м. Дніпро, на базі юридичного факультету Університету митної справи і фінансів було відкрито Кабінет історії адвокатури Дніпропетровщини. Відкриття відбулося в урочистій обстановці, на свято були запрошені студентство, керівництво факультету, представники обласного управління юстиції, адвокати Дніпропетровщини.

До 130-річчя від дня народження провідного адвоката, судді, громадського та політичного діяча, члена Української Центральної Ради Бориса Козубського (1886 – 1953) за ініціативи Центру досліджень адвокатури і права при НААУ було відкрито іменну аудиторію та присвоєно його імʼя школі. Так, 27 грудня 2016 року у Кременецькій гуманітарній академії ім. Тараса Шевченка, що на Тернопільщині, відкрито навчальну аудиторію імені Бориса Козубського, а 28 грудня 2016 року за ініціативи Центру загальноосвітній школі І-ІІ ступенів села Раковець Збаразького району Тернопільської області офіційно присвоєно імʼя адвоката Бориса Козубського, який жив і працював на цій території. Відтепер уперше в Україні у назві школи фігурує назва професії — адвокат.

28 жовтня 2016 року за ініціативи Центру досліджень адвокатури і права НААУ та за підтримки Ради адвокатів Львівської області на юридичному факультеті Львівського національного університету імені Івана Франка було відкрито Кабінет історії адвокатури Галичини імені адвоката, премʼєр-міністра Західноукраїнської Народної Республіки Костя Левицького.

У відкритті Кабінету взяли участь керівник Центру досліджень адвокатури і права НААУ Ірина Василик, голова Ради адвокатів Львівської області, адвокат Богдан Павлишин, член Ради адвокатів від Львівської області, адвокат Микола Маланюк, декан юридичного факультету Володимир Бардін, провідні викладачі факультету Борис Тищик, Ігор Бойко, Тарас Андрусяк, знані науковці та краєзнавці Олег Павлишин, адвокат Михайло Петрів, громадський діяч Олександр Жарівський.

Молоду адвокатську спільноту Львова представляв адвокат фірми «Golaw» Леонід Покрова.
Захід відбувся у рамках проведення наукової конференції, присвяченої учневі Костя Левицького, адвокату Миколі Лагодинському, до 150 річниці від дня його народження.

За ініціативою Центру досліджень адвокатури і права при Національній асоціації адвокатів України 26 жовтня 2016 року на базі юридичного факультету Надвірнянського коледжу Національного транспортного університету, що на Івано-Франківщині, було проведено урочисту юридичну академію з нагоди 150-річчя провідного українського адвоката, політика, громадсько-політичного діяча Миколи Лагодинського.

У рамках урочистостей за допомогою Ради адвокатів Івано-Франківської області було відкрито навчальну аудиторію імені адвоката, який практикував на цих землях, депутата Віденського парламенту і Галицького крайового сейму — Миколи Лагодинського.

За присутності керівництва навчального закладу, керівництва району, депутатів обласної ради, адвокатів, місцевих краєзнавців одноголосно було прийнято рішення про впровадження в навчальний процес закладу окремої дисципліни «Адвокатура та адвокатська Діяльність».

7 жовтня 2016 року у м. Хмельницький відбувся Всеукраїнський круглий стіл «Адвокатура Хмельниччини в історії України».

Захід був організований Центром досліджень адвокатури і права при НААУ, Радою адвокатів Хмельницької області і Хмельницьким університетом управління та права.

На заході виступив Перший проректор університету Леонід Місінкевич, який наголосив на актуальності проблематики адвокатури та її історії як в руслі наукових розробок університету, так і з огляду на Національну програму НААУ щодо увічнення памʼяті про адвокатів.

Керівник Центру досліджень адвокатури і права при НААУ Ірина Василик розповіла про дослідження
Центру із загальної та регіональної історії адвокатури та окреслила напрями і тенденції досліджень з історії адвокатури Поділля.

Батюк Яків Петрович (12 травня 1918 р., с. Рижани, Житомирській повіт, Волинська губернія, Українська Держава — 07 вересня 1943 р., м. Ніжин, Чернігівська область, УРСР) — інвалід першої групи з дитинства, адвокат, керівник Ніжинської підпільної молодіжної організації часу німецько-радянської війни, Герой Радянського Союзу (1965 р., посмертно).

У 2016 році світ відзначає ювілеї відомих адвокатів, зокрема: 445 років від дня народження англійського штатного королівського адвоката, державного діяча, філософа Френсіса Бекона; 165 років від дня народження адвоката, премʼєр-міністра Франції, керівника низки французьких міністерств, теоретика соціальної теорії солідаризму, лауреата Нобелівської премії миру (1920 р.) за зусилля у встановленні миру засобами арбітражу Леона Віктора Огюста Буржуа; 160 років від дня народження професора права, політичного і державного діяча, президента США, лауреата Нобелівської премії миру (1919 р.)

Томаса Вудро Вільсона; 146 років від дня народження адвоката, судді Верховного суду США, судді Апеляційного та Верховного суду штату Нью-Йорк Бен-джаміна Натана Кардозо; 110 років від дня народження французького доктора права, одного із засновників міжнародного факультету порівняльного правознавства у Страсбурзі, що досліджував порівняльне, в тому числі радянське право, Рене Давида.

Вийшов друком другий том нарисів з історії адвокатури України, який підготував Центр досліджень адвокатури і права Національної асоціації адвокатів України.

У книзі в історичній ретроспективі проаналізовано організацію та функціонування адвокатури на українських землях; вперше опубліковано фрагменти оригіналів судових справ XVI ст.; показано сторінки історії адвокатури окремих регіонів; висвітлено професійну, громадсько-політичну та культурно-освітню діяльність низки адвокатів, які зробили вагомий внесок в історію України в цілому та в історію адвокатури зокрема; повернуто із забуття низку репресованих адвокатів та адвокатів — захисників дисидентів; відкрито імена адвокатів, які брали участь у військових обʼєднаннях.

Круглий стіл «Адвокатура України: історія та сучасність» на пошану адвоката, президента Української Народної Республіки в екзилі Степана Порфировича Витвицького відбувся у Львівському національному університеті ім. Івана Франка 24 листопада 2015 року.

Ініціатором та організатором заходу виступив Науково-методичний Центр досліджень адвокатури і права Національної асоціації адвокатів України, співорганізаторами стали інститут українознавства ім. Івана Крипʼякевича НАН України та Львівський національний університет ім. Івана Франка.

Вшановуємо памʼять адвоката гетьмана Івана Виговського – Прокопа Верещаки (356-та річниця з часу смерті), відомого академіка, адвоката, політичного діяча, педагога, автора Конституції ЗУНР Станіслава Дністрянського (145 років від дня народження і 80 років з часу смерті), провідного українського адвоката, політика, громадського діяча Євгена Григоровича Олесницького (155 років від дня народження).

Також про дійсного члена Наукового товариства ім. Тараса Шевченка, члена-кореспондента Петербурзької академії наук, професора Українського таємного університету у Львові, видатного українського адвоката, громадського та політичного діяча Володимира Охримовича (145 років від дня народження), забутого сучасною українською історіографією адвоката Михайла Гоняєва (166 років від дня народження), адвоката, політика, громадського діяча, літератора Михайла Західного (130 років від дня народження), знаного адвоката, політика, організатора Української національно-демократичної партії Володимира Бачинського (135 років від дня народження і 88 років з часу смерті), а також вшановуємо памʼять адвоката, президента Української Народної Республіки в екзилі Степана Витвицького (131-ша річниця від дня народження і 50-та річниця з часу смерті).

Дослідниками проекту «Історія адвокатури України» досліджено маловідомі сторінки діяльності видатних постатей, відкрито нові факти з життя і діяльності адвокатів.

Важливість запровадження і вивчення навчальної дисципліни «Історія адвокатури України» зумовлюється місцем і роллю адвоката у правовій системі України, розумінням його прав і обовʼязків перед клієнтом, адвокатською корпорацією та суспільством у цілому. Предмет цього курсу включає процеси, явища, історичні факти, закономірності й особливості розвитку адвокатури на теренах України в період від давніх часів до сьогодення.

В останній чверті ХІХ ст. в умовах перебування західноукраїнських земель у конституційній монархії
Габсбургів внаслідок європейських прогресивних процесів сформувалася генерація талановитої освіченої молоді, яка отримала назву «адвокатська доба».

Якщо європейське правниче і адвокатське середовище, його тенденції та ідеї «органічної праці» розвивалися еволюційним шляхом, то українським адвокатам і правникам, особливо другої половини ХІХ ст., щоб бути у руслі тодішнього загальноєвропейського прогресу, потрібно було прискореними темпами навчатися не тільки тонкощів «адвокатського мистецтва», а й працювати одночасно на кількох ділянках суспільно-політичного життя.
Крім того, значно посилився інтерес населення до представників адвокатури: суспільство очікувало від українських адвокатів професійного захисту, дотримання принципу національної солідарності та взаємодопомоги.

• Відкриття кабінету-музею історії адвокатури Запорізької області.
• Обговорення напрямків роботи Круглого столу та перспектив вивчення і збереження історичної памʼяті адвокатури Запоріжжя.
• За результатами обговорень ухвалення резолюції круглого столу.

Ірина Василик, кандидат історичних наук, доцент

Важливість запровадження і вивчення навчальної дисципліни «Історія адвокатури України» зумовлюється місцем і роллю адвоката у правовій системі України, розумінням його прав і обовʼязків перед клієнтом, адвокатською корпорацією та суспільством в цілому. Предмет цього курсу включає процеси, явища, історичні факти, закономірності й особливості розвитку адвокатури на теренах України в період від давніх часів до сьогодення.

ДОПОВІДАЧІ

Адвокати хмельниччини у становленні та розвитку української адвокатури
Гвоздій Валентин, заступник Голови Національної асоціації адвокатів України, Ради адвокатів України, адвокат.

Дослідження історії адвокатури Поділля: напрями та тенденції
Василик Ірина, кін, доцент, керівник Центру досліджень адвокатури і права при Національній асоціації адвокатів України, керівник Проек-ту «історія адвокатури України»;

Найдавніші сторінки історії адвокатури Хмельниччини XIII-XVI ст.
Ващук Дмитро, кін, науковий співробітник Інституту історії Національної академ наук України.

Становлення та розвиток адвокатури на теренах Подільської губернії
Бляхарський Ярослав, адвокат, старший викладач кафедри земельного, трудового та господарського права Хмельницького університету управління та права.

Історія адвокатури Хмельниччини на рубежі ХІХ-ХХ ст.: формування корпорації, найвідоміші представники
Єсюнін Сергій, кін, провідний науковий співробітник Хмельницького обласного краєзнавчого музею.

Завдання, процеси та основні напрями становлення адвокатури в Російській імперії в результаті судової реформи 1864 року
Меланчук Анна, кон, доцент кафедри кримінального права та процесу Хмельницького університету управління та права.

Історія адвокатури Хмельниччини дореволюційного та міжвоєнного періодів крізь призму фондів Державного архіву Хмельницької області
Гловацький Антон, викладач Галицького коледжу імені Вʼячеслава Чорновола, м. Тернопіль.

Адвокати Поділля у революційних подіях 1917 р.
Скальський Віталій, кін, науковий співробітник інституту історії Національної академії наук України,

Учасники Всеукраїнського круглого столу “Адвокатура Хмельниччини в історії України”,  привченого 135 річниці адвоката, члена Центральної Ради Григорія Степури, відзначають важливу місію Національної асоціації адвокатів України у справі увіковічнення памʼяті про адвокатів, в тому числі шляхом відкриття кабінетів історії адвокатури у всіх регіонах України, проведення ґрунтовних наукових досліджень із загальної, регіональної історії адвокатури та адвокатської біографістики, видання унікальної наукової продукції. Це має важливе пізнавальне та виховне значення як для студентів, майбутніх юристів так і для адвокатів, оскільки сприяє консолідації адвокатської корпорації, піднесенню її іміджу та престижу в суспільстві.

24 листопада 2015 року,
м. Львів, вул. Січових стрільців, 14.
Зал засідань Вченої ради юридичного факультету
Львівського національного університету ім. І. Франка Реєстрація учасників о 9:00.

Conference schedule
10.50 – 11.00 – registration
ZOOM ID: 852 0349 7824
11.00 – 11.30 – inaugural speeches
ZOOM ID: 852 0349 7824
11.30 – 13.00 – plenary session
ZOOM ID: 852 0349 7824
13.00 – 14.30 – launch of Ukrainian Hub
European Law Institute
ZOOM ID: 852 0349 7824
“Implementation
and coherence:
Europeanisation of the Ukrainian law”
13.00 – 14.30 – panels of discussions

План роботи:

– Відкриття Кабінету історії адвокатури Івано-Франківщини;
– Презентація книг з історії адвокатури та стендів для Кабінету, розроблених Центром досліджень адвокатури і права при Національній асоціації адвокатівУкраїни;
– Обговорення напрямків роботи круглого столу та основних напрацювань з історії адвокатури Івано-Франківщини учасників Проекту “Історія адвокатури України”.

Учасники Всеукраїнського круглого столу ” Адвокатура Одещини: історична ретроспектива та сучасний стан ” відзначають, що адвокатура пройшла значний історичний шлях розвитку від найбільш простих форм до самостійного правового інституту, який виконує функцію надання професійної правничої допомоги.

Розвиток адвокатури обумовлювався чинниками соціально-економічного і політико-правового характеру, які віддзеркалюють подібні закономірності європейських держав.

Аналіз українських наукових досліджень, зокрема з правового становища адвокатури періоду дії Судових статутів 1864 року дозволяє прийти до висновку, що наразі бракує грунтовних досліджень діяльності рад присяжних повірених, співпраці адвокатури з прокуратурою участі адвокатури у проведенні реформ. Додаткових досліджень потребує напрямок щодо участі адвокатів у національно-визвольних змаганнях 1917-1921 рр. Умови організації та діяльності адвокатури у радянський період потребують подальших досліджень з метою формування обʼєктивних та обґрунтованих висновків щодо правового становища радянських адвокатів, особливо захисників-дисидентів тощо.

• ПЛАН РОБОТИ
  • Відкриття Кабінету історії адвокатури України та Кабінету історії
  адвокатури Одещини;
• Обговорення напрямків роботи круглого столу та основних
  напрацювань з історії адвокатури Одещини учасниками круглого столу;
• Прийняття Резолюції круглого столу.

ОСНОВНІ ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ

• Присяжна адвокатура округу Одеської судової палати;
• Організація та діяльність адвокатури Одещини у радянський час;
• Роль адвокатів Одещини у становленні адвокатури в незалежній Україні;
• Розвиток міжнародних завʼязків Одеської адвокатури;
• Провідні адвокати Одещини;
• Історія створення факультету адвокатури Національного університету «Одеська юридична академія»;
• Генезис наукової думки з історії адвокатури у працях вчених Одеської школи права.

Організаційний комітет конференції

Голова оргкомітету:

Толетанова Ганна Миколаївна – професор, проректор з наукової роботи.

Співголови оргкомітету:

Конверський Анатолій Євгенович – академік НАН України, декан філософського факультету;

Обушний Микола Іванович – професор, директор Центру українознавства філософського факультету;

Руденко Сергій Валерійович – професор, заступник декана філософського факультету.

Захід відбудеться 24 червня 2021 року об 11:00 

в приміщенні Київського університету права НАН України 

за адресою: м. Київ, вул. Доброхотова, 7-А 

Шановні колеги! 

Запрошуємо Вас взяти участь у Міжнародній науково-практичній конференції 

«Конституція України: 25 років від історії до сучасності» 

Порядок денний та напрямки роботи конференції:

24 червня 2021 року, 11:00 – відкриття конференції 

Бошицький Юрій Ладиславович, 

ректор Київського університету права Національної академії наук України, професор, заслужений юрист України  

Партнери

ВГО «Асоціація правників України»

Координаційна рада молодих юристів України при Міністерстві юстиції України

ВНЗ Європейський університет, юридичний факультет

Центр сучасних наукових досліджень
Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка

Юридична фірма «Гвоздій та Оберкович»

Організаційний комітет

Гвоздій Валентин Анатолійович – заступник голови Ради адвокатів
України Національної асоціації адвокатів України, адвокат.

Литвин Микола Романович – директор Інституту українознавства імені Івана Крипʼякевича НАН України, професор, доктор історичних наук.

Лозинський Марʼян Володимирович, кандидат історичних наук, доцент, проректор з науково-педагогічної роботи та соціальних питань і розвитку Львівського національного університету імені
Івана Франк.

Соляр Ігор Ярославович — заступник директора з наукової роботи
Інституту українознавства ім. І. Крипʼякевича НАН України, доктор історичних наук, старший науковий співробітник.

Василик Ірина Богданівна – керівник Центру досліджень адвокатури і права Національної асоціації адвокатів України, керівник проекту «Історія адвокатури України», кандидат історичних наук, доцент.

Павлишин Богдан Якович — голова Ради адвокатів Львівської області, адвокат

Муравський Олег Іванович – вчений секретар Інституту українознавства ім. І. Крипʼякевича НАН України, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник.

Косович Віталій Мирославович – в.о. декана юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана

Франка, доцент кафедри теорії та філософії права, кандидат
юридичних наук.

АДВОКАТУРА УКРАЇНИ: ІСТОРІЯ І СУЧАСНІСТЬ, ДОСВІД І ПЕРСПЕКТИВИ
Гвоздій Валентин Анатолійович, заступник Голови Національної асоціації адвокатів України, адвокат
Адвокати завжди брали активну участь у громадсько-політичному житті українського суспільства: займалися просвітництвом, створювали фахові та культурно-освітні громадські організації, надавали вирішального імпульсу економічному життю та, найго-ловніше, у різні історичні періоди ставали активними учасниками політичних перетворень. У різний час і за різних обставин правники були рупором українського населення у справі відстоювання своєї українськості та національної самоідентичності. Адвокати першими усвідомлювали, що сила нації визначається не переліком політичних прав, а всім комплексом здобутків у економічній, соці-альній, культурній, науковій та інших сферах суспільного життя, вони були творцями української державності.

Однак, цей унікальний, специфічний і цікавий досвід діяльності українських адвокатів на всіх етапах українського державотворення ще не достатньо вивчений, проаналізований та синтезований. Тому це унікальне надбання діяльності українських правників минулих поколінь потребує комплексного дослідження, систематизації і популяризації серед сучасників, особливо серед активної молоді.
З метою показати цілісну історію адвокатури України від найдавніших часів до сьогодення та окреслити перспективи розвитку її як науки було розпочато Проект «Історія адвокатури України».

Впевнені, що його реалізація сприятиме популяризації і утвердженню поваги до професії адвоката та до правників в цілому, а також спонукатиме молоде покоління юристів до досліджень і вивчення унікальної спадщини попередників.

НОВА УКРАЇНСЬКА ЄВРОПЕЙСЬКА АДВОКАТУРА: НАПРЯМИ РОЗВИТКУ

Історія української адвокатури є надзвичайно цікавою, особливою і багатогранною. Серед інших країн вона різниться складністю, різновекторністю та багатством історичних фактів і подій. Ми маємо пишатися тим, що на своєму історичному шляху українській адвокатурі довелося отримати різний досвід свого формування, особливо у складні часи становлення української державності.

Українська адвокатура, що сформована сьогодні як корпорація, увібрала в себе найкращі риси європейської адвокатури – литовської, австрійської, польської, в тому числі і колишньої російської імперської адвокатури, які були надзвичайно професійними, інтелігентними, відповідальними, сильними. Сьогодні є велика зацікавленість нашою професією в історичному ракурсі, оскільки історична ретроспектива показує найкращі зразки діяльності адвокатів минулих поколінь, формування адвокатської етики, дисциплінарної відповідальності, корпоративної єдності тощо.
Після створення у 2012 р. Національної асоціації адвокатів України (далі – НААУ) наша держава фактично вперше отримала єдину професійну організацію, яка стала домом для кожного українського адвоката. Розпочався новий виток в розвитку української адвокатури європейського зразка. Ми щиро віримо, що наша професія повинна розвиватися у європейському напрямку, слідуючи ідеалам демократії, верховенства права, незалежності і авторитету.

8 жовтня 2020 року  у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка відбулася Міжнародна наукова конференція «Українство в умовах сучасних викликів і загроз». Співорганізатором наукового форуму виступили Центр українознавства філософського факультету КНУ імені Тараса Шевченка та Центр досліджень адвокатури і права Національної асоціації адвокатів України. 

До організаційного комітету конференції увійшла кандидат історичних наук, доцент, керівник Центру досліджень адвокатури і права, проректор Вищої школи адвокатури Національної асоціації адвокатів України Ірина Богданівна Василик. Результатом організаційної співпраці КНУШ та НААУ стало проведення у рамках конференції окремої правознавчої секції «Правові аспекти в конфліктизаційних процесах в Україні», до роботи в якій зголосилися учасники Проекту «Історія адвокатури України» Центру досліджень адвокатури і права.

Ірина Василик взяла участь у пленарному засіданні наукової конференції з доповіддю «Адвокатура діаспори: напрямки і перспективи досліджень». У  своєму виступі вона зазначила, що історія української адвокатури в діаспорі – наукова цілина для дослідників. Ця тема  потребує повноцінних глибоких досліджень, зважаючи на величезний внесок еміграційної адвокатури у збереження та продовження української державницької традиції «на чужині» і враховуючи історичний масштаб постатей, які представляли українську адвокатуру в екзилі. Ірина Богданівна зупинилася на ролі окремих визначних представників української адвокатури в еміграції, починаючи зі Станіслава Севериновича Дністрянського, наголосивши на його заслугах по створенню Українського вільного університету у Празі, Андрія Яковліва – міністра юстиції та голови Державного Центру Української Народної Республіки в екзилі у 1944 – 1945 роках, і, завершуючи, розповіддю про біографію адвокатеси Марії Бек – доньки українських емігрантів у США, яка стала першою жінкою – доктором юриспруденції у Пітсбурзькому університеті і першою жінкою – президентом Муніципальної ради міста Детройт та обіймала цю посаду упродовж 20 років.

Ірина Василик анонсувала початок повноцінного дослідження історичної долі української адвокатури діаспори у рамках Проекту Центру досліджень адвокатури і права Національної асоціації адвокатів України.

Отримано грантову стипендію Фонду Герди Хенкель (The Gerda Henkel Fellowship Program) для здійснення стажування у м. Бухарест (Румунія) і дослідження на тему: «Адвокати в Слобідській Україні (1730-і–1830-і рр.).» учасницею проекту «Історія адвокатури України» НААУ, к.і.н. Світланою Потапенко.

За результатами видано книгу “Замість себе вірю в суді бути…”: Адвокати Слобожанщини у XVIII ст.”.

Презентацію книги можна переглянути за покликанням.